У багатьох словах української мови є чергується з
о після ж, ч, ш, щ, дж та й: женитися – жонатий,
четвертий – чотири.
1. Е пишемо після ж, ч, ш, щ, дж та й перед
м’яким приголосним, а також перед складами з є або //
(що походить від давньоруського и): вечеря, вишенька,
джерело, женити, жеребок, ніженька, чепіга, шелюга,
щебінь, щелепа, и^еня
2. О пишемо після ж, ч, ги, щ, дж та й перед
твердим приголосним, а також перед складами з а, о або и
(що походить від давньоруського ьі): бджола, вечором,
байок, дочок, знайомий, його, учора, чотири, щока.
Примітка. У словах баєчка, лієчка, ліжечко,
стежечка, чашечка після шиплячих та й пишемо е(є), бо
у давнину приголосний ч у наступному складі був
м’який.
3. О пишемо замість сподіваного є після шиплячих
та й перед м’яким приголосним:
а) в іменниках жіночого роду ПІ відміни в суфіксі -ост
(і): безкрайості, меншості, свіжості та ін
(відповідно до вічності, радості й т ні., де о йде не після
шиплячих),
б) у давальному й місцевому відмінках однини
деяких іменників- бджолі, на бджолі, на вечорі,
у пшоні, щоці, на щоці (відповідно до бджола,
бджолу, вечора, вечори та ін.);
в) у закінченнях родового та орудного відмінків
прикметників і займенників та числівників ирикметнико-
вого типу жіночого роду* безкрайої, безкрайою, гарячої,
гарячою, нашої, нашою, першої, першою та ін.
(відповідно до безкрайого, безкрайому, нагиого, другої тощо, де
о закономірне),
г) у похідних утвореннях типу вечоріти, вечоріє
(відповідно до вечора, вечорові), чорніє, чорнило
(відповідно до чорний, чорного).
Примітка. У прислівниках типу вороже,
гарячепісля шиплячих пишемо є, але творчо, законодавчо, хижо