1. Пишемо з:
а) перед голосним початку слова незалежно від
паузи та закінчення попереднього слова- 3 Олениною
мамою я довго розмовляла,
б) перед приголосним (крім с, ш), інколи перед
сполученням приголосних початку слова, якщо
попереднє слово закінчується голосним’ Плугатарі з
плугами йдуть (Т Шевченко);
в) на початку речення, після паузи’ 3 її приїздом
якось повеселіла хата (Леся Українка).
2. Вживається із:
а) між свистячими й шиплячими звуками та між
групами приголосних: разів із шість; лист із
Бразилії’, віз із саду,
б) на початку речення перед сполукою будь-яких
приголосних- Із школи висипала дітвора.
16 3. Пишемо зі перед сполученням кількох
приголосних, особливо коли початковими виступають с, з,
ш, щ, незалежно від паузи та закіиченіш попереднього
слова: Балада зі знаком запитання (І. Драч)
4. Вживається зо як фонетичний варіант
прийменника зі з числівниками два, три: Зірвано зо три
вишні
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Чергування і — й
Наступна: Апостроф