Апостроф пишемо передя, ю, є, і:
а) після губних приголосних б, п, в, м, ф. б’є, п’є,
м’яч, в’є, в’юн, В’ячеслав;
б) після р, що стоїть у кінці складу; подвір ‘я,
матір ‘ю, кур ‘ер;
в) після префіксів та першої частини складних слів.
що закінчуються на твердий приголосний без ‘язикий,
під’їзд, роз’єднання, з’явитися, роз’юшити, дит’ясла,
пів’яблука, пан’європейський (з іменниками –
власними іменами те пишемо через дефіс пів-Європи,
пів-Києва\ в усіх інших випадках – разом1 півогірка,
півкарбованця),
г) після к перед я у словах Лук’ян, Лук’яненко, лу-
к ‘янівський тощо,
г) після губних перед яу ю, є, і, якщо перед
губними стоїть/?, верб’я, торф’яний, черв’як.
У словах іншомовного походження
апостроф пишемо:
а) перед я, юу є, і після губних (б, //, в, л/, ф).
шиплячих {ж, »/, ш), задньоязикових (г, г, я\ х)
приголосних в основах слів при роздільній вимові” Рейк’явік,
X ‘юстон, Руж ‘є;
б) після префіксів, що закінчуються на тверді
приголосні, перед я, ю, с, Г ін ‘єкція, ад ‘ютант, кон ‘юн-
ктура;
в) після/?, що стоїть у кінці складу, перед я, ю, є, і.
бар ‘єр, кар ‘єра\
г) після часток д, о в прізвищах: О’Генрі, Д’Лрта-
ньян.
Апостроф не пишемо:
а) коли перед губним звуком є приголосний (крім
р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий,
свято, тьмяний, цвях,
б) коли ря, рю, рє означають сполуку м’якого р із
наступними а, у, є: буряк, буряний, крякати, рябий,
Рапн;
в) після префіксів із кінцевим приголосним перед
наступними /, є, а, о, у: безіменний, загітувати;
г) після губних та р, що стоїть у кінці складу,
перед йо: Соловйов, Муравйов, посерйознішав
У словах іншомовного походження
апостроф не пишемо, якщо я, ю позначають
пом’якшення попередніх приголосних- гравюра,
бюро, кювет, пюре.