Довідник з українського правопису. Ред. Вихованець І.Р.

Позначення м’якості приголосних на письмі

М’якість приголосних звуків на письмі передаємо
кількома способами:
1. М’яким знаком.
2. Буквами я, ю, є: ляля, люди.
3. Буквою /’: ліс, сіно.
М’який знак пишемо:
1. У кінці слова та складу для позначення м’якості
приголосних д, т, з, с, дз, ц, л, н: мідь, радість,
скрізь, ґедзь, зась, міць, сіль, осінь, дядько, батько.
У дієсловах перед постфіксом -ся (-сь ) м’який знак
зберігається: відгукується, підносься (але: піднісся,
трясся, бо і/ідніс, тряс).
2. Після м’яких приголосних у середині склад}
перед о: дзьоб, бадьорий, сьогодні, останнього, тре ~
тього
3. Після м’яких приголосних перед твердими,
батько, більший.
4. Після з, ц, с у словах на -зький, -ський, -цький,
-зькість, -ськість, -цькість, -зько, -цько, -сько,
-зькому, -ському, -цькому, -зьки, -ськи, -цьки:
запорізький, козацький, сільський, близький, людський,
вузько, хвацько, видовисько, військо, по-украінському
(по-укра їнськи).
Примітка 1. У словах баский, боязкий, в’язкий,
ковзкий, порский, плоский, різкий та похідних від цих
слів м’який знак не пишемо
5. Після н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-,
-ісіньк-, -юсшьк-: серденько, голубонько, річенько,
тонесенький, тонісінький, малюсінький.
6. Після м’якого л перед наступним приголосним.
їдальня, читальня, сільськіт, суспільство, пальця,
стільця, будівельник, тональність.
7. В іншомовних словах після д, т, з, с, л, н перед
я, ю, є, і, йо: конферансьє, ательє, мільйон, Лавуазьє,
Мольєр, Ньютон, Реньє, Віньі.
Примітка 2. Коли я, ю, є пом’якшують
попередній приголосний, то перед ними ь не пишемо дюна,
ілюзія, мадяр, малярія, нюанс, тюбик, тюль, Аляска,
Дюма, Цюрих.
8. У дієслівних формах дійсного та наказового
способу: косить – косять, ходить – ходять, стань –
станьте, виходь – виходьте
9. У прізвищах після м’яких приголосних д, т, з, с,
ц, л, н:
а) перед я, ю, є, ї: Третьяков, Ільюшин, Полозьєв,
Анань’пг,
б) перед приголосним: Коньков’,
в) у кінці слова. Соболь.
М’який знак не пишемо:
1. Після б, п, в, м, ф, р у кінці складу та слова
голуб, сипте, степ, ставте, верф, сім, кобзар, лікар,
секретар, шкопяр, Харків, крім слова Горький.
2. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами
-ств(о), -ськ(ий): інженер, інший, кінчик, менший,
тонший, Уманщина, громадянський, селянський,
громадянство, селянство,
але: бриньчати, доньчин, няньчин, няньчити,
женьшень, Маньчжурія.
3. Після м’яких приголосних, крім л, якщо за ними
йдуть інші м’які приголосні: вінця, користю, сьогодні,
танцювати, щастя,
але різьбяр (і різьбар), тьмяніш і похідні від них
4. Після л в іменникових суфіксах -али(о),
-илн(о). держално, пужално, ці пітно, але в
зменшувальних формах ь пишемо” держальце, пужальце й
под.
Примітка 3. Коли ь уживається у формі
називного відмінка іменника, то він зберігається й у
всіх інших відмінках, коли ж у називному відмінку
його немає, то й в інших відмінках (або формах) його
не пишемо. Галька – Гальці, Гальчин; Наталка –
Наталці, Натаїчин.
5. Між подовженими м’якими приголосними, бут-
тя, галуззя, життя, ллється, сіллю
6. Після д, н, т перед суфіксами -ченк(о), -чук,
чишин: безбатченко, Федчишин, але після л пишемо ь
Михальченко, Михальчук, Омельчеико
7. Після ц у кінці слова – в іменниках чоловічого
роду іншомовного походження: Галац, Суец, кварц, паяц,
шприц, а також у деяких вигуках, бац, буц, клац

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.