1. К, ць, ч т -ськ(иіі), -ств(о) дають -цьк(нй), -цтв(о):
гірник – гірницький; молодець – мочодецький –
молодецтво; парубок – парубоцький – парубоцтво; ткач
ткацький – ткацтво
2. Г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) дають -зьк(ий), -зтв(о):
боягуз – боягузький – боягузтво; Париж – паризький;
Прага – празький; убогий – убозтво
3. X, ш, с + -ськ(ий), -ств(о) дають -ськ(ий),
-ств(о): птах – птаство, товариш – товариський
– товариство.
Примітка. Виняток становлять поодинокі
прикметники на -ськ(ий). утворені від слів іншомовного
походження тюркський, баскський, казахський.
4. Якщо в кінці твірної основи після приголосного
є суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ(ий)
к випадає: Димерка – димерський, Чукотка –
чукотський
Усі інші приголосні перед -ськ(ий), -ств(о) на
письмі зберігаклься: люд – людськгш – людство; брат –
братський- братство; студент – студентський –
студентство; багатий – багатство.