1. Через дефіс пишемо,
а) прислівники, що утворені від прикметників,
займенників, порядкових числівників за допомогою
прийменника по: по-батьківськи, по-товариському,
по-нашому, по-мосму, по-перше, по-людськи, по-бра-
терськи; б) прислівники геть-чисто, на-гора\
в) складні прислівники, утворені з тих самих,
синонімічних або антонімічних слів, тихо-тихо,
далеко-далеко, ось-ось, вранці-рано, тишком-нишком,
гидко-бридко, зроду-віку, часто-густо, більш-менш,
врешті-решт, видимо-невидимо, повік-віків, вряди-
годи, десь-інде, сяк-так’,
г) через два дефіси пишемо: будь-що-будь, віч-на-
віч, всього-на-всього, де-не-де, пліч-6-пліч, хоч-не-
хоч, як-не-як, коли-не-коли,
ґ) першу частину пишемо окремо, а дві наступні
через дефіс у прислівниках не сьогодні-завтра, без
кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен, але з усіх
усюд пишемо окремо.
2. Окремо пишемо:
а) прислівникові сполуки, що складаються з
прийменника та іменника: без відома, без кінця-краю, в
затишку, в міру, в ногу, в обріз, до пари, до лиця, до
побачення, до речі, на біс, по черзі, уві сні, у стократ,
б) словосполучення, що мають значення
прислівників і складаються з двох іменників (зрідка –
числівників) та одного або двох прийменників: день у день,
з боку на бік, один в один, раз у раз, рік у рік, час від
часу, сам на сам, з ранку до вечора, з кінця в кінець, з
роду в рід\
в) прислівники, утворені сполученням
прийменника з повним прикметником чоловічого (серед ) роду
в основному, в цілому,
г) словосполуки, які в реченні виконують функції
прислівника та складаються з узгоджуваного нрикме-
тника (числівника, займенника) й дальшого іменника*
другого дня, таким чином, темної ночі, тим часом,
ґ) прислівники, утворені сполученням прийменника
по зі збірним числівником* по троє, по четверо.
3. Разом пишемо
а) складні прислівники, утворені сполученням
прийменника з прислівником віднині, дотепер, забагато,
занадто, надані, назавжди, назовсім, наскрізь,
насправді, утричі,
б) складні прислівники, утворені сполученням
прийменника з іменником* безвісти, безперестанку,
ввечері, вкупі, влітку, вплав, вплач, врешті,
всередині, вщерть, збоку, нагору (“але на-гора), напам’ять,
напідпитку, опівночі, спереду, уголос, узимку, узнаки,
в) складні прислівники, утворені від прийменника
та короткої форми прикметників, а також
числівників* віддавна, вручну, допізна, завидна, зрідка,
напевне, вперше, вдруге, надвоє, начетверо, утрьох,
учотирьох, водно, поодинці,
г) складні прислівники, утворені сполученням
прийменника п займенником, внічию, втім, навіщо,
передусім, почім, почому, але до чого, за віщо,
ґ) складні прислівники, утворені сполученням
кількох прийменників із будь-якою частиною мови
вдосвіта, вподовж, знадвору, навздогін, навзнак,
навперейми, навскач, навскіс, навтікача;
д) складні прислівники, утворені з кількох основ
ліворуч, босоніж:, насамперед, чимдуж:, чимраз,
є) складні прислівники, утворені сполученням
часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою части-
пою мови: абикуди, анітрохи, аніяк, дедалі, деінде,
деколи, декуди, щогодини, щомісяця, щонайбільше,
щоразу, щороку, якомога.
Увага! Слід відрізняти прислівники, складені з
прийменників або часток і різних частин мови, від
прийменників або часток та іменників і
прикметників, коли останні зберігають у реченні свої функції як
окремі частини мови: Він повернув убік. У барив у
бік. Спочатку це не було ясно. З початку розмови
було зрозуміло. Всередині щось заболіло. Шукай це
правило у середині параграфа.