Вставними словами і словосполученнями найчастіше
бувають: бач, бачиш, безперечно, безсумнівно,
безумовно, бувало, видно, відома річ, власне, головне,
головним чином, до речі, звичайно, звісно, здається,
значить, кажуть, коротко кажучи, мабуть, між: ін-
шим, можливо, навпаки, на жаль, на мій погляд,
наприклад, нарешті, на щастя, отже, певно,
по-перше, по-друге, справді, проте й однак (останні два
слова можуть функціювати як сполучники).
1. Вставні слова, що стоять на початку або в
середині речення, виділяємо комами: Напевне, далекі
предки наші більше думали про майбутнє, аніж: ми.
2. Вставні речення здебільшого відокремлюємо
комами: Погане, я чував, життя собаче, Недобре ж
і Вовкам (Л. Глібов). « Кобзар » не став і,
сподіваємось, ніколи не стане книгою архаїчною (О. Гончар). 3. Якщо вставному слову передує сполучник і, що
стоїть на початку речення (після крапки), то кому
між сполучником і вставним словом не ставимо І
справді, оптимізм – невід’ємна риса трудового
народу.,. (М. Рильський).
4. Якщо вставне слово стоїть після сполучника а.
що стосується вставного слова, то кому між ними
можна ставити й не ставити: Барвисті ліси на схилах
не тільки не гасли під промінням вечірнього сонця, а
навпаки, розжеврювалися ще яскравіше, ніж удень
(О. Гончар).
5. Вставні речення можна виділяти дужками, якщо
вони являють собой авторські зауваження або уточнення
чи доповнення змісту попереднього речення.
Ворота, як на те ж, кругом усі заперті,
А дуже вовкові не хочеться умерти.
(Бо ще він не нажився бач!),
А гірше од людей – од видимої смерті
(Л. Глібов)
6. Вставні речення або словосполучення, що стоять
у середині речення й мають характер додаткового
повідомлення, можуть бути виділені з обох боків
тире для їх змістового виокремлення:
Іде Катерина
У личаках – лихо тяжкеї –
І в одній свитині
(Т.Шевченко).