1. Якщо вигук стоїть на початку речення і
вимовляється без особливої сили, після нього ставимо
кому: Ану, рушай! О, як люблю я рідну землю.
Примітка. Кому не ставимо після часток,
однозвучних з вигуками ну, ох, ой:
Ну що б, здавалося, слова …
Слова та голос – більш нічого.
(Т. Шевченко).
Ох і чудний ти, Давиде. Ой одна я, одна, як
билиночка в полі.
2. Якщо вигук стоїть у середині речення, то його
виділяємо комами з обох боків: Вона (Європа), гей,
пильно зараз приглядається до нас та
приміряється… (П. Панч).
3. Після стверджувальних слів так, еге, гаразд,
авжеж та після заперечення ні ставимо такі
розділові знаки:
а) якщо стверджувальні й заперечні слова
вимовляємо без підсилення, після них ставимо кому: Так,
була моя пісня папка (Леся Українка). Ні, я забуть тебе не
міг (В. Сосюра);
б) якщо стверджувальні й заперечні слова
вимовляємо з окличною чи питальною інтонацією, після
них ставимо знак оклику або знак питання: Ні! У всіх
людей одна є спільна мова – братерськая любов
(Леся Українка). Ти не скараєш їх?.. Ні? (Панас
Мирний). Слухайте, а ви ж будете з нею балакати? Еге?
Розпитувати ж її будете? Еге ж? (Ю. Смолич).
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Наступна: Пряма мова