Ущербність – тут* духовна бідність. Вибалок –
невелика балка. Скарб – тут: духовні та культурні цінності,
які створила людина. Дамоклів меч – небезпека або
неприємність, що постійно загрожує кому-небудь
Митрополичий – прикметник до іменника митрополит.
Митрополит – вище звання православних єпископів, а
також особа, що має це звання. Анафема – відлучення від
церкви, прокляття Збиткуватися – знущатися над
кимось, з когось. Марена – у давніх українців богиня зла,
темної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб
(мору), смерті.
Деякі орфограми, що трапляються у тексті
Швидкоплинність – складне слово, яке утворене від
прикметника швидкоплинний, де подвоєння приголосних
-нн- зумовлене збігом однакових приголосних кореня і
суфікса. Це подвоєння зберігається і в похідному
іменникові иівидкоплинність.
Угцербність – перед іменниковим суфіксом -ість
подвоєння не відбувається, оскільки в прикметнику, від
якого утворений цей іменник, подвоєння також немає:
ущербний. Кінцевий приголосний у суфіксі -ість завжди
м’який, тому пишемо його з м’яким знаком.
Викликана – ненаголошений звук [и] можна
перевірити словом, у якому б він був під наголосом: клич,
кликати.
Роздвоєння – суфікс -єнн(я) мають віддієслівні
іменники середнього роду, в яких наголос падає на корінь.
Примусове – префікс при- мають дієслова та
віддієслівні утворення, що означають наближення або
частковість дії: прибивати, пригостити.
Несвідоме – префікс не пишемо разом. За допомогою
цього префікса утворюється слово з протилежним
значенням: свідоме – несвідоме.
Зречення – віддієслівний іменник середнього роду з
наголосом на корені має суфікс -енн(я).
Покоління – суфікс -інн(я) в іменниках середнього
роду із значенням збірності.
Залишилося – и пишемо у відкритих складах у
групах -ри, -ли.
Без – простий прийменник.
Пам’яті – апострофом позначаємо роздільність вимови
після губного приголосного м перед я.
Життєвих – походить від іменника життя (2-га
відм.), в якому т подовжується.
Розтрусили – приголосний з пишемо у префіксах
роз-, без-.
Безцінні – префікс без- та збіг однакових
приголосних кореня і суфікса.
Припали – префікс при- вживається у дієсловах п
значенням наближення.
Пилюкою – ненаголошений и перевіряємо словом, у
якому воно стало б наголошеним: пил.
Прийшов – префікс при- означає наближення.
Збирати – ненаголошений и перевіряємо словом
збираний. Префікс з- не оглушуємо перед губним
приголосним б.
Неоціненне – префікс не- пишемо разом
Багатство – приголосний т перед суфіксом
-ств(о) на письмі зберігаємо. Перед постійно
наголошеним а (я) маємо у вимові й на письмі а: багатий,
багато, гарячий, калач.
Золотошукачів – разом пишемо складні іменники,
утворені поєднанням за допомогою сполучного звука
кількох основ, одна з яких дієслівного походження.
Язичницьких – при словотворенні приголосний к
перед суфіксом -ськ- змінюється. Так, к + -ськ- дає -цьк-\
язичник – язичницький.
Свят – апостроф не пишемо, коли перед губним
звуком є приголосний (крім/?), який належить до кореня.
Християнство – перед суфіксами -ськ (ий),
-ств (о) приголосні (крім к, і(, ч; г, ж, з; х, ги, с) на
письмі зберігаємо: християни – християнство.
Не приділяло – частку не з дієсловами пишемо окремо.
Митрополичий – з и пишемо слова церковного
вжитку: диякон, християнство.
Посланнях – подовження приголосних у
віддієслівних іменниках середнього роду.
Піддавалися – подвоєння за збігу однакових
приголосних префікса і кореня.
Століття – подовження приголосних в збірних
іменниках середнього роду.
Найпоетичніших, пайшанованімим – проста форма
найвищого ступеня порівняння прикметників твориться
за допомогою префікса най- від форми вищого ступеня.
Збиткувалися – ненаголошений и перевіряємо
словом збитки. З перед губним б не оглушується.
Ворогуючи – о не переходить в і в групах із
повноголоссям -оро-, -оло-, -єре-, -еле-. Винятки: моріг, оборіг,
поріг, сморід.
Село – ненаголошений є перевіряємо іменником
називного відмінка множини, села.
Традиційний – бо традщія.
Дійові – але дієвість.