Боротися за зміну
правопису чи відразу за
зміну влади?
Юрій Андрухович
Дерусифікація
правопису,
хоч яким
заполітизованим таке
гасло видається на
перший погляд,
насправді є
внутрішньомовною
проблемою.
Ольга Кочерга.
Правопис чужомовного
походження //Урок
української. —2003. —
№5-4.—С 8.
У квітні 1933 року при Наркомосі ство-
рено Комісію для перегляду роботи на «мов-
ному фронті» під головуванням Андрія Хвилі,
який вважав «перегляд правопису за найна-
гальніше и найважливіше завдання» , позаяк
«правопис, ухвалений Миколою Скрипником
6-го вересня 1928 року, скеровував розвиток
української мови на польську, чеську бур-
жуазну культури. Це ставило бар’єр між
українською та російською мовою…» . Ого-
лосити Правопис 1929 року у пік репресій —
1933 р. — націоналістичним було дуже легко,
адже серед засуджених на сфабрикованому
процесі СВУ (Спілки визволення України,
1929 р.) були і члени правописної комісії,
зокрема Сергій Єфремов, Всеволод Ганцов;
застрелилися Микола Хвильовий і Микола
50 Шерех Юрій. Українська мова в першій половині
двадцятого століття A900-1941) //Пороги і запоріжжяю —
Т. III. – С. 341.
51 Німчук В.В. Проблеми… – С. 267.
32
Скрипник — усі вони українські буржуазні
націоналісти .
Хто переглядав правопис — сказати з
певністю складно. Відтак газети й инші видання
перейшли на новий правопис негайно — у
травні 1933 року — ще до його публікації, …
і непідготовлені читачі опинилися перед доко-
наним фактом . Метода стрімкого переходу
дуже проста і відпрацьована більшовиками ще
1918 року, коли вводили, відповідно до
Ленінського декрету, новий російський право-
пис. Коли після офіційного декрету преса і далі
виходила за старим правописом, тодішній
комісар у справах видавництва, пропаганди й
агітації зібрав відповідальних за друк і «с очень
спокойньїм лицом своим решительньїм голосом
заявил им: «Появление каких бьі то ни бьіло
текстов, напечатанньїх по старой орфографии,
будет считаться уступкой контрреволюции и
отсюда будут делаться соответствующие вьі-
водьі» .
Насправді найтрагічніше у «перегляді
правопису» — це втручання у фонетико-гра-
матичні явища, які реально перебувають поза
правописним полем, позаяк, за висловом Ми-
хайла Возняка, правопис — не законодавець
« 55 т т
мови, а лише н найточніший образ . Не-
випадково професор Степан Смаль-Стоцький
наголошував, що найбільша хиба правописних
реформ полягає не так у зміні правопису, як
12 Німчук В.В Про графіку та правопис як елементи
етнічної культури: історія _ // Мовознавство. – 1991 –
X? 3. – С. 1б!
53 Шерех Юрій Українська мова.. — С. 341.
•і4 Циг. За Яворська Г.М Там само. — С. 241.
п Цит. за Франко Іван Там само. — С 583.
Уже в 1933 р> під час
катанії боротьби з
«націоналістичним
шкідництвом у
мовознавстві» цей
правопис без жодних
дискусій було змінено.
Реально це означало
насамперед зміну
принципів передачі
іншомовних слів,
правопис яких з цього
часу було
зорієнтовано на
російську мову.
Галина Яворська.
Прескриптивна
лінгвістики як дискурс.
Мова. Культура. Влада.
— К., 2000.—С 190.
33
.„Все… зосереджується
тільки коло двох
пунктів: а) коло
“москвофільства”
наших авторів (не
жахайтеся слова,
шановний читачу) у
сфері мови й
б) коло своєрідного
консерватизму нашої
громади в поглядах на
все нове, що в нас
твориться на тому
полі Під “москво-
фільством” у сфері
мови я розумію ось що:
приймати те, що від
чужих народів попадає
до скарбу нашої мови,
не від них
безпосередньо,
а просіяним крізь
московське сито (це
проявляється А у
правописі чужих слів, і
в відміні, й уроді, який
прикладаємо до чужих
слівітл);
ігноруючи закони
української граматики,
заводити в нашу мову
московські форми;
літературної мови, а причина цього у невмінні
розрізняти, що належить до мови, що до
граматики, а що до правопису. Завдання
правопису, за Степаном Смаль-Стоцьким,
навчити: а) якими знаками позначаються звуки
української мови; 6) коли слова пишуться не
так, як вимовляються, тобто етимологічно, а
не фонетично; в) як писати запозичені слова;
г) коли вживати велику букву; ґ) як переносити
і скорочувати слова; д) коли писати слова разом
чи окремо; є) правила пунктуації.
Позаяк почалося волюнтаристське втру-
чання у фонетико-граматичну будову, то під
загрозою самостійного природного розвитку
опинилася сама мова. Диктаторська державна
машина затиснула її у прокрустове ложе
російськомовної норми, якою ми послуго-
вуємося й досі. З огляду на це розкрию пере-
дусім механізм руйнування тих фонетико-
морфологічних (граматично-звукових) зрізів
мови, до оживлення яких закликає відкладений
(чи відкинутий?) нашим Президентом найно-
віший Проект правопису 1999 р., над яким
працювали такі самовіддані вчені, як чл.-кор.
НАНУ, д.ф.н. Василь Німчук, чл.-кор.
НАНУ, д.ф.н. Іван Вихованець, д.ф.н. Катери-
на Городенська, к.ф.н. Сергій Головащук, чл.-
кор. НАНУ, д.ф.н. Ніна Клименко, чл.-кор.
АПН, д.ф.н. Арнольд Грищенко, д.ф.н.
Олександр Пономарів і д.ф.н. Ніна Тоцька.
Завдання цього Проекту — деросійщити
українську правописну систему (розумій і
56 Цит За Гузар Олена. Лінгвоісторичний аспект
унормування українського правопису //Про український
правопис і проблеми мови. — Нью-Йорк — Львів, 1997.
– С. 77-78.
34
саму мову) і повернути її до питомих націо-
нальних джерел, як, до речі, повернуто дер-
жаві її символіку, славень та инші знакові
атрибути. Згубне втручання у будову мови
через Правопис 1933 р. — це не що инше як
асиміляція на фонетичному, морфологічному та
власне правописному рівнях.
оминаючи свої власні
фрази, брати
московські; дослівно
перекладати (а то й не
перекладеними
лишати) слова й
вислови з московської
мови, не додивляючись
до того, чи вони
відповідають духові
нашої мови, чи ні й тл
Консерватизм наших
авторів проявляється в
тому, що вони, звикши
й до неорганічно не
раз утвореного слова,
форми, фрази,
опираються не тільки
витвореним у дусі
ншоїмови
новотворам, а й
народнім словам чи
фонетичним явищам,
що, з якоїсь причини,
не здобули собі права
громадянства в
письменницькій мові
Василь Сімович.
На теми мови. —Прага-
Берлін, 1924. № 6,
-Сі