Проект 1999 р., на відміну від згаданих
правописів 1933, 1946, 1960, 1990 рр„ про-
понує писати слово «пів» завжди окремо від
сусідніх слів, якщо воно означає «половина»,
наприклад, пів години, пів яблука, пів Києва.
Проблема постала через те, що в російській
мові лексема «пол» немає цього значення, отож
на зразок російської завели писати слово пів
разом із наступним (піваркуша) і через дефіс
(пів-Києва). Через таку ортографію у наших
словниках повписувано фіктивних слів на
зразок півгодини, півдня, які через незугар-
ність своєї форми ще й невідмінювані. Нато-
мість наше пів здатне передавати якнаитонші
поетичні смисли:
Отам і здобувши останню покуту,
Розпалим, як гроно, нагірний свій біль.
О идрство пів серць, пів надій, пів причалів,
Пів замірів царство, пів змаг і пів душ
(Василь Стус).
Геніяльний поет
роздвоївся (на себе і страх!)
Пів поета роздвоїлося
(на чверть поета і страх).
Чверть поета роздвоїлося
(на осьмуху і страх).
Осьмуха поета роздвоїлася
(на понюху і страх).
Тепер, коли він походжав вулицею,
над головою його
висів білий димок,
а перелякані зустрічні
шанобливо вступали йому
дорогу
(Василь Стус. Про траєкторію
творчої деградації Павла Тичини).
Так і хочеться докинути — о царство пів
правописів, о знаку деградацій!