Урок № 3
П. ТИЧИНА. «ОДЧИНЯЙТЕ ДВЕРІ…».
ХУДОЖНЄ ВІДТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО
ПРОБУДЖЕННЯ НАРОДУ. УСЛАВЛЕННЯ БОРЦІВ
ЗА ВІЛЬНУ УКРАЇНУ У ВІРШІ «ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ»
Мета: розкрити трагічні наслідки революційних змагань
1917-1918 рр. на Україні, глибоке усвідомлення
реальності й драматизму своєї доби П. Тичиною; удо­
сконалювати вміння й навички ідейно-художнього
аналізу ліричних творів, опису картин; розвивати
творче мислення, культуру образного бачення, вихо­
вувати почуття поваги до своєї землі та історії.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрет П. Тичини, репродукція картини В. Павлі-
щука «Розпач».
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І Мотивація навчальної діяльності учнів
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. В уривку поезії П. Тичини «Арфами, арфами.»
Арфами,арфами —
Золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна
Квітами-перлами
Закосичена,—
використано художні засоби:
А монориму
Б синекдоху
В метафору
Г неологізм
Д оксиморон
Е епітет
Є інверсію. Українська література 1920-1930 рр. Вступ 45
2. Продовжіть думку: «1918 рік став поворотним пунктом у мис­
тецькій долі Павла Тичини».
ііі. Сприйняття й засвоєння учнями
навчального матеріалу
1. Перегляд уривків з кінострічки «Червоний Ренесанс»
(Бажано урок провести в комп’ютерному класі та перегля­
нути фільм за допомогою мережі Інтернет.)
ПРО ФІЛЬМ
За період 20-30-х рр. ХХ ст. українська культура пережила
своє становлення, розквіт і трагічний фінал. Трисерійна докумен­
тальна картина розповідає про долі В. Сосюри, П. Тичини, М. Хви­
льового, Леся Курбаса, М. Куліша та О. Довженка. У фільмі вико­
ристані хроніки того часу, автори картини побували на місцях, де
розвивалися події цієї похмурої для України епохи, та в числен­
них музеях, що зберегли матеріали, папери й свідчення тих років.
2. Виразне читання вірша «Одчиняйте двері.»
3. Бесіда з учнями
• Які картини поставали у вашій уяві під час читання вірша?
• Назвіть зорові образи твору, окресліть його кольорову гаму.
• Опишіть найяскравіший образ вашої уявної ілюстрації до цього
вірша.
• Який музичний твір можна дібрати для мелодекламації поезії?
Вибір аргументуйте.
4. Літературознавча студія
Один із перших рецензентів «Сонячних кларнетів» Андрій
Ніковський так проінтерпретував «Одчинені двері»: «Цей вірш
єдиний у всій нашій сучасній поезії дав нечувано різку й гені­
ально пластичну картину нашої української революції. Ефект
цього вірша заснований на церковній ремінісценції, на ефекті
того моменту, коли наречена входить, люди обертаються до две­
рей. У церкві сутінки, тихо враз розчиняються двері, — хор
тремтить. у церкву вливається світло, гомін, у квадраті дверей
горить блакить неба, і в центрі уваги молода, ясна наречена, біла
голубка.
Павло Тичина скористався тим глибоким ефектом, котрий
походить від руйнації звичайної згадки: він на самім високім
ступеню ламає звичайну асоціацію замість ясного образу. дає
страшний образ чорної зливи, дикої бурі. 46 Уроки української літератури в 11 класі
Найкращий вірш нашої поезії про українське відродження,
про перші наші ясні сподівання й почуття національного щастя
та дальні соціальні й політичні бурі, анархію, кров».
Довідка. Ремінісценції (у поетичному й музичному творах) —
риси, що навіюють згадки про інший твір.
5. Аналіз вірша учнями
Мотив вірша «Одчиняйте двері» — ставлення ліричного героя
до кривавого монстра революції як до власної нареченої:
Одчиняйте двері —
Наречена йде
Одчиняйте двері
Голуба блакить!
Очі, серце і хорали
Стали,
Ж дуть.
Одчинились двері —
Всі шляхи в крові!
Незриданими сльозами
Тьмами
Д ощ .
Заклик-рефрен «Одчинити двері» вказує на пристрасне ба­
жання, прагнення, прийняття, сильну потребу, потяг до револю-
ції-нареченої. Його повторюваність є різновидом навіювання,
створення мимовільного, асоціативного відчуття зображува­
ного. Комплексно ландшафт виглядає так. У церкві (вказівка на
«хорали» — рід релігійних співів латинською мовою в католиць­
кий чи протестантських церквах) перед олтарем стоїть молодий,
котрий пристрасно чекає на свою наречену для здійснення шлюб­
ної церемонії. Молодий або хтось інший (той же автор) закли­
кає відчинити двері храму, оскільки наречена з’явилася, стоїть
за дверима й готова підійти до молодого. У чеканні на молоду
все завмирає на найвищий точці напруження, і в першу чергу
завмирає молодий («Очі, серце.Стали»).
Наречена з’являється, і необоротними наслідками її появи
є горобина ніч (літня грозова ніч — символ грізного наростання
чогось, тривоги, утрати й смерті), закривавлені шляхи (образ
кривавого весілля, весілля крові нагадує створену приблизно
в цей час п’єсу «Криваве весілля» іспанського поета й драма­
турга Федірко Ґарсіа Лорки, в якій у перебігу весілля це свято
також перетворюється на моторошну різанину) й незвичайний
дощ, котрий ід е . незриданними сльозами (сльози — символ
плачу, жалоби й утрати, тим паче незриданні — ті, які ще мають Українська література 1920-1930 рр. Вступ 47
виплакатися або й зовсім невиплачувані) й тьмами (наприклад,
у контексті Біблії це слово вказує на події кінця світу й Божого
суду). Отже, граничне ідеалізування революції 1920-х у ліриці
Тичини поєднано з визнанням катастрофічності її наслідків для
української нації.
6. Слово вчителя
«Пам’яті тридцяти» — громадянська лірика. В основі твору —
дійсний трагічний факт: бій під Крутами 29 січня 1918 року,
загибель юних патріотів-українців у боротьбі за вільну Україну
проти російської більшовицької навали. Останки забитих юнаків
були поховані на дніпровських кручах у Києві.
Поезія Тичини глибоко психологічна. Автор тужить, страж­
дає, оплакує борців за волю. Ці почуття передаються й читачам.
Авторська оцінка зображуваного в кожному слові, народженому
спалахом болю. Автор пророкує:
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ!
це означає, що щастя не буде, на крові його не збудуєш.
І вибрана дорога — приречена на невдачу, загибель. Пророцтво
поета є провідною думкою твору. Життя й смерть, щастя й горе,
святість і гріховність, любов і ненависть — усе поряд. Філософські
роздуми над поезію приведуть до думки про вічність людських діянь:
ніщо не минає безслідно. І через роки розплата за злочин наздо­
жене того, хто його скоїв. Час є найвищим суддею. «Боже, пока­
р а й .» — за християнською мораллю лише Бог має право карати.
Тому ж насильно нав’язаний шлях і потерпів крах. Молодий поет
у 1918 році сказав (прорік) те, що не вдалося вгледіти політикам.
Поезія, як відомо, належить до категорій вічних, бо має здатність
передбачити, передчувати. Якщо, звичайно, слова й думки поета
поєднані з вічністю. Саме це можна сказати про раннього Тичину.
«Новий заповіт», «Слава святих», «Боже, покарай» — таке
наближення до вічності ще більше підкреслює філософію буття,
мораль, закони Всесвіту, його гармонію, ритм і єдність. Роздуми спо­
нукають до висновку: жити слід за законами Вічності. Яке ж почуття
домінує у вірші? Туга, печаль, жаль, страждання і — прохання
в Бога помсти. Бо хіба така жорстокість може бути не покарана?
7. Аналіз поезії
Сюжетна основа твору — проста. Поховання на Аскольдовій
могилі українців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж роз­
повідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховали 48 Уроки української літератури в 11 класі
в одній могилі, що вони були молоді й славні, що навкруги буяла
чарівна природа. А їх немає не буде вже ніколи. Вони навіки
залишили те, що найбільше любили — свою Україну.
Ліричний герой — збірний образ. Це тридцять мучеників.
Це — український цвіт! Їхня загибель — початок кривавої дороги.
Скільки ще того цвіту загине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі
був геноцид. Така перспектива думки. Від 1918 року до кінця
ХХ століття.
У поезії «Пам’яті тридцяти» багато символів. Сонце, вітер,
Дніпро — символи життя, можливого щастя, радощів, Кривава
дорога — нещасливе майбутнє. Символічний і образ Каїна. Те, що
загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює
усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності
смерті. Разом із юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки,
правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну.
Емоційному наснаженню твору сприяють стислі речення, точні
вислови, закінченість думки у двох коротких рядках. Вірш корот­
кий, як сплеск болісної розповіді. Розділові знаки: тире, дво­
крапка, багатокрапка, знак оклику й знак питання (у риторич­
ному запитанні «На кого завзявся Каїн?»), однакове закінчення
й початок твору — усе сприяє створенню відповідного настрою,
наростанню емоцій. Влучні епітети (славних, молодих, коханий,
кривавих) і метафори (сонце квітне, вітер грає, рука посміла
знятись) художньо збагачують твір.
Рима — проста (співзвучні окремі звуки): їх — молодих, цвіт —
світ, рука — ріка, покарай — край, святих — їх. Рима увираз­
нює твір, його емоційність, посилює ритм, об’єднує рядки, надає
мелодійності, оживляє вірш. Підсилює експресивність твору своє­
рідність художньої форми: твір не поділений на строфи, хоч риму­
вання другого й четвертого рядків дало б право на це. Крім того,
така побудова твору допомагає автору досягти динаміки, цілісності
поезії. Ритм вірша нагадує дихання вкрай схвильованої людини.
У кількох рядках поету вдалося зобразити історичний факт,
у якому відбилась епоха. Вірш «Пам’яті тридцяти» є прекрас­
ним витвором мистецтва. Поезія вивищує наші душі. І в цьому
її духовно-естетична цінність.
8. Робота за репродукцією картини В. Павліщука «Розпач»
• Яке враження справляє картина?
• Хто зображений на ній?
• Чому, на вашу думку, автор дав картині таку назву?
• Окресліть гаму кольорів. Як вона допомагає виразити ідею
художнього полотна? .
Українська література 1920-1930 рр. Вступ 49
IV. Закріплення вивченого матеріалу
1. Виразне читання віршів І. Гнатюка, М. Петренка
про долю України
Чи співзвучні ідеї віршованих творів П. Тичини, І. Гнатюка,
. Петренка з думами, настроями, які викликала у вас картина
Павліщука?
«ЦИТЬТЕ, ВІТРИ! ЦИТЬТЕ, БУЙНІ!..»
Цитьте, вітри! Цитьте, буйні!
В лузі не гудіте!
Моє горе лягло спати,
Так не побудіте.
Ох, заснуло воно в серці,
Як в норі гадюка;
Наче легше мені стало,
Наче менше мука.
Цитьте, вітри! Цитьте буйні!
Горя не будіте!
Дайте мені, молодому,
Хоч на час спочити!
Бо те горе нескінченне,
Боже, надоїло;
Чую, серденько від його
В крові закипіло.
Що ж те горе колихало,
Від чого заснуло?
Мабуть, мила чорнобрива
К серцю пригорнула?
Сеї ласки я не знаю,
В сьому не кохаюсь:
Коли тяжко мені стане,
К дубу пригортаюсь!
Моє горе, моє люте
Вздохи колихали;
Сльози, пісні жалісливі
Його присипляли.
Уморили моє горе
Не жарти дівочі:
Ох,
Вибили його з сили
Безсонії ночі.
Цитьте ж, вітри, не гудіте,
Нехай йому спиться!
Мука мені, як проснеться:
Душа розболиться!
Ой, загули буйні вітри,
Похилились лози:
Чую, де ж мої сльози?
(М . П ет ренко)
Наболівся думами і словом,
Саднами душі і мозолів,
Як не бився з лихом стоголовим,
Але ще живу — не відболів.
Ще в чаду людського безголів’я
Хрипну з крику — ридма, як німий,—
Ні, душею ще не відболів я,
Не змирився з вироком «Амінь».
Ще не зрікся болю, хоч камінно
Щелепи знеболюють його,—
Ним же я вростаю в Україну
З кляпом в горлі стогону свого.
І, не ставши перекотиполем, 50 Уроки української літератури в 11 класі
Перейшовши в землю чи в траву,
Оживу невибіленим болем,
У болючім слові оживу.
(І. Гнат юк)
2. Слово вчителя
Гіркота обману, образ розтерзаної України постає у творах
П. Тичини 1918-1919 рр. Поет, як багато його сучасників, опи­
нився на роздоріжжі. З одного боку, П. Тичина вірив, що револю­
ція принесе українцям соціальне, національне й духовне визво­
лення:
Вставай, хто серцем кучерявий!
Нова республіко, гряди!
З іншого, поет усвідомлює:
Не будь ніколи раю
У цім криваві краю .
Загострене сприйняття навколишнього передчуття біди, пеку­
чий біль за Україну народжують рядки:
Хто ж тобі зготовив цей кривавий час?
Хто ж так люто кинув на поталу нас?
А трагедія на Україні тим часом розгоралася.
3. Поетична хвилина пам’яті
Заздалегідь підготовлений учень читає «Хвала поетові»
М. Стельмаха.
V. Домашнє завдання
Скласти електронні презентації життєпису П. Тичини, його
творів.