Мета:              вивчити творчу біографію Є. Плужника, проаналізу­

вати поезію «Для Вас, історики майбутні…»; розви­вати вміння сприймати явища, події в зіставленні, порівнювати їх; виховувати любов до Батьківщини. Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: словник літературознавчих термінів, епіграф.

Це снилось? …На тихім світанні Багнети, і я біля стінки…

О перші й довіку останні Мої півхвилинки!

Є. Плужник

ПЕРЕБІГУРОКУ

1. I.   Мотивація навчальної діяльності.

Оголошення теми й мети уроку

1. II.   Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу
2. 1.   Вступне слово вчителя

Євген Плужник… Це літературне ім’я одного з найзначні- ших майстрів поетичного слова України XX ст. Скромний, гра­нично щирий і цілісний він стрімко прогресував як літератор уже у 20-х pp. XX ст. В облозі тоталітарної ночі сталінщини, яка злочинно перетворила наше відродження на розстріляне, поет- філософ до останніх днів на Соловках залишився вірним собі, власній шляхетній і чесній музі. З осягненням поетичної, прозо­вої та драматургічної спадщини Є. Плужника його творчий вне­сок усвідомлюватиметься дедалі вагомішим.

1. 2.   Опрацювання за підручником біографії письменника.

Складання учнями хронологічної таблиці

26 грудня 1898 р. народився в багатодітній родині дрібного купця Павла Плужника в слободі Кантемирівці.

1923  р. Микола Зеров залучає Євгена Плужника до Асоціації письменників (Аспис).

У 1923 р. у київській газеті «Більшовик» та журналі «Глобус» з’являються перші вірші, підписані псевдонімом Кантемирянин.

1924  р. Є. Плужник стає членом письменницької групи «Лан­ка», яка 1926 р. перетворюється на «Марс» (Майстерня револю­ційного слова).

1926   р. завдяки дружині поета, Галині Коваленко, вийшла у світ перша книжка віршів Євгена Плужника під назвою «Дні».

1927   р. виходить друга й остання прижиттєва поетична збір­ка Є. Плужника «Рання осінь», яка мала прихильну рецензію Ю. Меженка, а іншими розкритикована.

1933 р.— збірка поезій під назвою «Рівновага», яку Плужник підготував до друку, лишилася ненадрукованою: разом із багатьма своїми друзями й колегами по перу він потрапив у жорна сталін­ської репресивної машини. Ці вірші увійшли до «Вибраних пое­зій» Є. Плужника 1966 року.

4  грудня 1934 р. виписаний ордер на арешт письменника.

25   березня 1935 р. Євгену Павловичу Плужнику оголосили вирок: смертна кара, яку пізніше було замінено десятьма роками заслання.

2  лютого 1936 р. Євген Плужник помер.

1. 3.   Фронтальне опитування

• Чому заміна розстрілу на заслання не давала поетові жодних шансів на порятунок? (Північ із суворими умовами полярного клімату та напівголодне життя в’язнів у казармах для людини, хворої на легені, означали вірну смерть).
• Як називалася перша книжка Є. Плужника, яка вийшла

1926 року? («Дні»).

• Які письменники увійшли до групи «Ланка»? (Б. Антоненко- Давидович, М. Галич, Г. Косинка, В. Підмогильний, Є. Плуж­ник)
• До якої організації влилася «Ланка»? («Марс»)
• Назвіть, яким псевдонімом Є. Плужник підписав свої поезії, чому саме так? («Кантемирянин» — на згадку про далеку воронезьку слободу)
• Розпад якої групи сприяв утворенню «Ланки»? («Аспис»)
• Як називалася лірико-драматична, психологічна поема, що увійшла до збірки «Дні»? («Галілей»)
• Поема-роздум, що увійшла до збірки «Дні»? («Канів»)

1. Слово вчителя

В українську поезію середини 1920-х років Євген Павлович Плужник увійшов як співець гуманізму. Поезії його сповнені трагічного звучання: проповідям класової ненависті й безжаль­ному братовбивству він протиставляє ідею абсолютної цінності людського життя, протест проти бездумної революційної жорсто­кості. Поет прагнув конкретного гуманізму, зверненого до кож­ної людини, яка опинилася у вирі терору й репресій і була без­силою захистити свою честь, гідність, зрештою, саме життя. Ім’я Євгена Плужника далеко не всім відоме. І тому, що поет працював порівняно недовго, якихось 12 років, видавши всього дві книги віршів — «Дні» (1926) та «Рання осінь» (1927),— і тому, що за певних умов його ім’я майже 20 років не згадувалось. І лише коли в 1996 році вийшла з друку його збірка «Вибрані поезії», сучасники змогли гідно оцінити Євгена Плужника.

Поезія поета — явище надзвичайно складне, бо є у ній і віра, і сумніви, і печаль. Це лірика того інтелігента, що не без сумнівів та вагань приймав новий лад, нову ідеологію, нові форми й порядки життя. Творчий шлях починав Є. Плужник у самому розпалі занепадництва в суспільному та літературному житті, до того ж спадкова хвороба (туберкульоз) не настроювала на оптимістичний лад — і витворився поет такий, як він є. Разом із тим Плужник — поет сильний, оригінальний, мислячий, що нікого не наслідував і ні в кого не позичав ні слова, ні натхнення. Поет-філософ Плуж­ник розкриває протиріччя між метою і здобутком, між справжнім сенсом людського життя і його нікчемними зовнішніми виявами.

Збірка «Дні» відкривалася промовистим епіграфом з Тичини: «…Як страшно! Людське серце до краю обідніло», а також віршем, що був своєрідним творчим кредо поета, де бриніли віра й надія,— майбутнє буде сповнене праці, любові, віри:

Перекують на рала мечі. І буде родюча земля —

І будуть одні ключі Одмикати усі серця.

1. 5.   Робота зі словником літературознавчих термінів.

Повторення визначень

Медитація (лат. тесШаМо — роздум) — жанр ліричної поезії, в якому автор розмірковує над проблемами онтологічного, екзис­тенціального спрямування, здебільшого схиляючись до філо­софських узагальнень. їй найбільш властива така форма вияв­лення авторської свідомості, як суб’єктивований ліричний герой. Основні опозиції медитативної лірики: «людина — суспільство», «людина — людина», «людина — особистість», колізії мораль­ного характеру. Вона часто виступає як «контекст долі поета». Художньою настановою медитації постає аналіз душі, внутріш­нього світу людини у співвідношенні з довкіллям. Звідси в меди­тативних віршах — інтонації-роздуми.

Ліричний герой — друге ліричне «Я» поета; умовне літературо­знавче поняття, яким позначається коло ліричних творів певного автора, форма втілення його осяянь, думок, переживань. Разом із тим ліричний герой не ототожнюється з поетом, з його душевним станом, він живе своїм життям у новій художній дійсності. Між ними існує естетична єдність, певний естетичний ідеал, вираже­ний у тексті віршованих творів. Ліричний герой водночас концент­рує в собі естетичний досвід певного покоління, нації, людства.

1. 6.   Виразне читання вчителем поезії «Для вас, історики майбутні…»
2. 7.   Самостійне читання учнями (мовчки)
3. 8.   Бесіда за змістом прочитаного

• Доведіть, що поезія «Для вас, історики майбутні…» дійсно належить до жанру медитації. Ще вірш філософського змісту, в якому автор передає свої глибокі роздуми про важливі проб­леми, відзначається внутрішньою конфліктністю, незгодою ліричного героя з поверховими поглядами на роль поета в су­спільстві, його місце в історії та духовному бутті народу). Як бачить ці незабутні події ліричний герой? (Ці незабутні події для нього — «нерядки холодних слів», а пережита й про­пущена крізь серце трагедія, свідоцтво пролитої крові за волю: «О, золоті далекі будні // Серед родючих вільних нив!»)