Мета:             ознайомити учнів зі змістом новел «Дитинство»,

«Шаланда в морі»; розвивати навички аналізу тек­стів, шліфувати вміння пояснювати художні засоби, відокремлювати епізоди й художні деталі як вті­лення національних атрибутів; висловлювати власне ставлення до проблеми збереження своїх коренів, небезпеки їхньої втрати.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет письменника, план аналізу новели.

ПЕРЕБІГУРОКУ

1. I.   Організаційний момент
2. II.   Мотивація навчальної діяльності.

Оголошення теми, мети уроку

1. III.   Актуалізація опорних знань

1. Проаналізувати новелу «Подвійне коло» за поданим планом План

1. Проблематика.

2. Історичне тло зображуваних подій.

3. Місце новели у творчості Ю. Яновського і в українській літе­ратурі XX ст.

4. Характеристика образів новели.

5. Жанрові та стильові особливості твору.

6. Символічне значення назви. Ваша версія.

7. Образ автора в новелі.

1. Виконати тестові завдання

1. Розмістити етапи життя Ю. Яновського в правильній послі­довності

А Студент Київського політехнічного інституту Б Зарахований до Єлисаветградського реального училища В Боєць добровільної санітарної дружини в місті Єлисавет-

Г Інструктор Єлисаветградсього повітового статистичного бюро та інспектор карткової системи продовольчого комітету

2. Установити відповідність між назвою збірки та датою її ви-

3. Читання учнями висловлювань

відомих людей про роман «Вершники»

Орієнтовна відповідь

• «Заслуга «Вершників» перед нашою літературою дуже велика. Безсмертна героїка громадянської війни була поставлена на національний ґрунт, висвітлена як народна українська героїка. Твір Яновського посилив нашу увагу до відтворення народного характеру, його провідних позитивних рис» (Л. Новиченко).
• «Вихід у світ його «Вершників» — а вони вийшли майже одно­часно й українською, і російською мовами — став святом для Юрія та для всієї літератури. Свято не прийшло без холодної пронизливості нудних і безпідставних закидів і причіпок, але вони примушені були, вражені фактом безсумнівної великої ідейно-художньої цінності нового твору Яновського, посту­пово, хоч і несамохіть, вщухати» (Микола Бажан).
• «У «Вершниках» творилась нова образність, нова барвами, рит­мікою, мелодикою. Образність, що була б неможлива раніш. Тільки співець нового часу міг побачити й розгледіти їх, оті небесні споруди, оті неймовірні й невловні, з самого повітря лиш зіткані, з блакиті неба змуровані вежі, на тлі яких без­страшні витязі революції схрестили шаблі у двобої з мину­лим» (Олесь Гончар).
• «Вершники» — потрясли. Вражав кожний образ, кожна фраза, кожне так вдало й точно вжите слово. Творчість Яновського для мене стала яскравим і привабливим маяком» (Юрій Зба- нацький).
• «У «Вершниках» точність підмінялась картинністю. Усе тут було мальовниче і гарне: степ, море, села і люди. Власне кажучи, це були не люди, а богатирі, викувані на зразок перу-

граді

ходу

1    «Земля батьків»

2    «Короткі історії»

3    «Мамутові бивні»

Б  1948

В  1944

Г  1940

4    «Київські оповідання»

• «Гарячим подихом боротьби, ласкавим степовим сонцем віє й досі із сторінок «Вершників»: звеличені пензлем худож­ника, височать постаті героїв громадянської війни, як віко­помні пам’ятки недалекої і славної минувшини» (Микола Ушаков).

1. IV.   Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
   1. Вступне слово

Найкращі новели «Вершників» — це «Дитинство», «Шаланда в морі».

У «Дитинстві» Ю. Яновський змальовує дореволюційну дійс­ність. Новела сповнена описів степових просторів, народних зви­чаїв, пісень і дихає красою життя.

1. Аналіз новели «Дитинство»

Навальність дій, гострота, динамічність, які характеризу­ють першу новелу, змінюються в другій спокійним екскурсом у дитинство Данила Чабана, життя якого уособлює шлях україн­ського народу, роду «затятого і непосидючого», який «козакував і землю обробляв». Новела сповнена глибоких роздумів про життя дореволюційного українського села. У творі немає ні банальних сцен, ні гострих соціальних конфліктів, ні напружених ситуа­цій. Не стикаються тут у смертельному герці люди, не ллється кров, але дух волелюбства і нескореності народу оживає зі сто­рінок цієї новели.

1. Визначте провідну думку твору.

Провідна думка розділу підкреслюється розповіддю старого Данила про повстання в селі Турбаях 1789 року. Прадід навчає правнука не коритися долі, виховує в малому Данилові одвічне прагнення до волі, до боротьби за краще життя. «І ми з роду турбаїв, не були кріпаками з роду-віку, і Данило хай не буде» — так закінчує свою розповідь про турбаївців прадід Данило. Його велична постать нагадує героїв українських дум та казок, у яких узагальнюється віковий життєвий досвід народу, утверджується його невичерпна мудрість і оптимізм.

Глибоко емоційна й лірична оповідь про дитячі літа героя надає цьому розділові особливої поетичності й пісенності, суво­рої урочистості й ніжної мрійливості. Як своєрідний гімн «незай­маному степові», гімн народові — саме так сприймається новела «Дитинство».

І жайворонок, що загубився в небі, співаючи жайворонисі, і орел, що повис на вітрі, ледве воруше кінчиками крил, виглядає здо­бич, чорногуз бродить по траві, як землемір, ящірка перебігла обніжок — зелена, мов цибулиння, дикі бджоли гудуть за небом, ховрашок свистить, цвіркунці — одно пиляють у свої скриньки, наче сільський швець на весіллі». І все це переплітається з лег­ким гумором і дитячою безпосередністю бачення світу.

2. Які образи сприяють емоційному наснаженню твору?

Слухові й зорові образи творять справжню симфонію україн­ського степу. І той степ чи не найбільша радість у житті Данила, бо дитинство його вщерть сповнене гіркоти злиднів, горя й смутку: «Його смалило сонце та обпікав вітер, і завше йому хотілося їсти, бо народився в бідній хаті, і першим спогадом дитинства був степ». Але холод, голод, злидні не такі страшні, коли поруч добрі й лагідні люди. Ось і мати, від якої часто перепадало малому хлоп­цеві. Усе село її запрошувало, щоб до свят розмалювала піч або хату. Навіть батько, який щодня заливає горілкою свої злидні, чарував людей співом.

А поруч із Данилком мудрий прадід Данило, який знав усе: і коли риба краще ловиться, і коли бджоли більше меду кладуть, де ластівки зимують, що треба робити, коли перший грім ударить, коли з’явиться голубий ряст, і яка квітка на яку користь. Бути спостережливим, людяним, добрим навчається малий Данилко у прадіда. Западають у його душу гайдамацькі й козацькі пісні, казки й легенди. І росте хлопець розумним і допитливим. Воле­любність, життєстверджуючий оптимізм народу живив юне серце, і воно згодом повстало проти кривди.

Усе дитинство Данилка переплелося з чарівними обрядами й звичаями, прошуміло серед казок та пісень, убираючи незлам­ний дух і стійкість трудового народу, віру в краще майбутнє.

1. Проаналізуйте сюжетну лінію новели.

Новела «Дитинство» не має єдиної наскрізної сюжетної лінії. Розділ складається з окремих пейзажних і побутових епізодів. Письменник щедро використав багаті фольклорні джерела, май­стерно відтворив народні звичаї, побут, нужденне й злидарське

Несподівана смерть прадіда серед квітучого степу дає Данил- кові відчути себе самотнім, але не зупиняє його спраги до життя. «Топчи землю, синок»,— такими були останні слова мудрого ста­рого, звернені до нащадка його роду. Оспівування міцних родових традицій, гуманістичного сприйняття буття, здорового існування людини на землі стає провідним для письменника.

1. Аналіз новели «Шаланда в морі»

Розгляд новели «Шаланда в морі» можна розпочати зі слів

О.  Бабишкіна, який писав, що це «новела про вірність, про щастя кохання, про безмір людських почуттів, про вболівання за артільні справи, а найбільше — про людську витривалість, якій першою підмогою ота вірність, і засновані на ній найкращі, найшляхет- ніші людські почуття — кохання, материнство, звитяжність, від­даність Вітчизні».

У третій новелі «Шаланда в морі», звертаючись до прийому «ущільненого часу», письменник створює образ Мусія Половця, який визволяє з тюрми підпільника Чубенка. Психологічна напру­женість подій передається тут через сприйняття Половчихи, стій­кість і мужність якої асоціюється з незламною скелею.

Борючись, відважні герої громадянської війни постійно дума­ють про мирну творчу працю. Це яскраво відтворив Ю. Яновський у новелі, зокрема в поведінці Мусія Половця. Він не лише відда­ний справі революції борець, а й господар нового життя, дбайли­вий у ставленні до артільного добра, уважний до дружини.

1. Схарактеризуйте образ Мусія Половця.

Мусій Половець — прекрасний зовнішньо й внутрішньо. Це — сильна, вольова, загартована фізично людина. Він наділений найблагороднішими рисами характеру: сміливістю, людяністю, мудрістю й працьовитістю.

Новела від перших до останніх рядків тримає читача в напру­женні. Нас непокоїть шторм, хвилює доля шаланди в морі, жахає, що там, далеко від берега, от-от її переверне й поглине розбурхана стихія. Напруження збільшується тому, що в шаланді рибалка Мусій Половець має доставити в селище Чубенка. Коли Мусій

«Наша артіль бідна, сказав старий,— і кидати шаланди в морі не годиться. Я — голова артілі, то мусив і рятувати, а Чубенко, мабуть, доплив добре, здоровий і завзятий, ніяк не хотів плисти без мене, аж поки я не пірнув під перекинуту шаланду, а він усе гукає та все пірнає, шукаючи мене».

Скільки в цьому вчинкові, у цих словах людяної вдачі старого Половця, як справді яскраво й неповторно передав Яновський такі риси його характеру, як хоробрість, працьовитість, мудрість.

2. Опрацюйте тлумачний словник.

Трамонтан — холодний вітер північного й північно-східного напрямку.

Шаланда — невелике вітрильне риболовне судно.

Артіль — основна форма виробничого об’єднання громадян для проведення колективного господарства.

1. Передайте психологічну напруженість часу через розкриття

образу Половчихи.

У новелі «Шаланда в морі» письменник змальовує образ жінки в чеканні, образ люблячої матері, образ дружини, яка вічно чекає чоловіка з моря.

«Був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на морі розходилися хвилі… все показувало, що незабаром ревтиме й справжній штормило», коли вийшла на берег стара Половчиха виглядати свого Мусія з моря. Небагатьма штрихами змальовує письменник зовнішність жінки: «вона була висока та сувора, як у пісні», «одежа на ній віялась, мов на кам’яній». Та багатю­щий світ внутрішніх переживань передає Ю. Яновський. Полов­чиха походила з «доброго рибальського роду», після одруження стала «до бою за життя, за рибу, стала поруч Мусія». Цими сло­вами автор показує рівність в українській родині, побудованій на взаємному коханні й повазі до своєї пари. Хоч і дивувалися люди, що знайшла видна дівка у непоказному дофінівському хлопці, нижчому від неї на цілу голову.

Калатає серце старої Половчихи, боїться за любого Мусія, ладне вискочити з грудей, та виривається з них тільки мовчазне голосіння: «Ой, пішов ти в море, Мусієчку… та й слід твій солона вода змила. Та коли б я знала та бачила, я б той слідок доло­нями пригортала та до берега тебе покликала… Ой, подми, вітре- трамонтане, оджени в море негоду та оджени й тумани, а я сто­ятиму тут самотня до краю, і хоч би з мене дерево стало, то я б

Любов робить із Половчихи «маяк невгасимої сили», який указує путь Мусію додому. Сильна духом жінка не втрачає віри в те, що ще побачить свого чоловіка. Навіть коли «натовп риба­лок поздіймав шапки», шануючи пам’ять про славетного голову артілі, і тоді не пустила сльози Половчиха, не заголосила. І море кориться такій силі духу: виносить напівзамерзлого «її Мусі- єчка», який не про своє життя вболіває, а турбується про добро­бут артілі. Незважаючи на те, що «мати стояла на чолі родини, стояла, мов скеля в штормі», у неї ніжне серце й вразлива душа. «Преніжно обнявшись», поверталося додому подружжя, так, як ходили все життя.

Розкривається образ Половчихи і як люблячої матері. Наро­дила вона п’ять синів, виростила, і хоч не всі стали на пра­вильну путь, усіх любить матір: і ледащого Андрія, який вдався у дядька Сидора, і Панаса, що «привозив матері контрабандні хустки й серги, шовк і коньяк» (він найдорожчим був матері, бо важко його народжувала), й артиста Оверка, й Сашка, й Івана, який «працює на заводі і робить революцію». Передчуває мате­ринська душа смерть синів і болить за ними.

Видатний письменник, романтик Юрій Яновський талано­вито, усебічно змалював образ жінки, її внутрішній світ, її сильну душу і непохитну любов. Образу старої Половчихи надав він величності й романтичної піднесеності, через що новела сприй­мається як дума про горе жінки, як гімн її витривалості, вірності й вічної любові.

4. Значення творчості Ю. Яновського

В українській літературі Юрію Яновському належить одне з чільних місць насамперед як майстрові прози. Видатний пись­менник нової епохи вніс у літературу своєрідні теми та жанри. У своїй творчості часто звертався до невичерпної скарбниці фоль­клору. Висока символіка, романтично-піднесений стиль, поєдна­ний із реалістичною достовірністю в зображенні дійсності, роблять героїв оповідань і романів Яновського яскравими й рельєфними, а їх дії та вчинки — гідними наслідування.