Мета:             розкрити учням традиції, які успадкував україн­

ський професійний театр у XX ст. від класичного, роль Леся Курбаса в його створенні, ознайомити з творчою біографією Миколи Куліша; розвивати уміння сприймати на слух нову інформацію, виді­ляти головне, вести конспект; виховувати в учнів любов і повагу до українських митців.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрети Леся Курбаса, Миколи Куліша, таблиця «Тематика творів М. Куліша».

ПЕРЕБІГУРОКУ

1. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку II.              Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

Театр у всі часи був для культурних народів великою цінністю, яка мала незвичайне моральне, культурне й громадське значення як школа, що безпосередньо давала масам усе те, що придбали життя, наука й знання. Чим світліші часи, чим буйніший розгін і розквіт національного життя, тим більше з’являється матеріалу для драматичної творчості, яка стає найвірнішим дзеркалом почу­вань, ідей та змагань, якими громадянство в певний час жило. Нам, глядачам початку XXI століття, навіть і на думку не спа­дає задуматися над тим, який важкий, нерідко тернистий шлях пройшов український професійний театр.

2. Робота в зошитах

Скласти короткий конспект за виступами учнів.

Учень 1. Лесь Курбас — непересічна особистість

Народився 25 лютого 1887 р. в місті Самбір (тепер Львівської області) у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (за сценою Яновичі). Батько його, хоча й був мандрів­ним українським актором, проте й в бідності своїй прагнув дати Олександрові гарну освіту.

Навчався в Тернопільській гімназії, у Віденському та Львів­ському університетах. Тому цілком природно, що Лесь увібрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура. Уже тоді Курбас мріяв працювати на Надніпрянській Україні, де існу­вав сильний демократичний театр Садовського (Київ) і де поруч була висока театральна культура. 1916 р. його мрія здійснилася, він вступає до цього театру. Акторська творчість Курбаса в теа­трі Миколи Садовського обіцяла розвинутися, але сталося так, що він приніс свій акторський талант у жертву режисерському. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на органі­зацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр.

Учень 2. Лесь Курбас і «березільці»

Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922­1926), а потім і філософського (1926-1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру «Березіль» (Харків) Л. Кур­бас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях. Завдяки генію Лесю Курбасу, який поєднав у собі таланти режисера, актора, драматурга й пере­кладача світової літератури, були по-новому осмислені на укра­їнській сцені твори Вільяма Шекспіра, Генріха Ібсена, Герхарта Гауптмана, Фрідріха Шіллера й Мольєра, здійснені постановки невідомих до цього українському глядачеві п’єс європейських драматургів.

Лесь Курбас і «березільці» знайшли свого драматурга, п’єси якого були співзвучні їхнім естетичним засадам. Таким драма­тургом став Микола Куліш. Першою його п’єсою, що побачила світло рампи на сцені театру «Березіль», стала «Комуна у степах» (Київ). Творча співпраця тривала і в Харкові.

Кульмінація здобутків Курбаса пов’язана з драматургом Ми­колою Кулішем (1892-1937) і художником Вадимом Меллером (1884-1962).

У Києві «Березіль» мав під своїм крилом майстерні, плинні півавтономні одиниці. У Харкові все було під одним дахом і під одним проводом — Курбасовим. У театрі діяв мюзик-хол (спекта­клі «Шпана», «Алло на хвилі», «Чотири Чемберлени»), агітпроп. Було підготовлено серію «Костюмовані історії» (спектаклі «Жаке- рія», «Сава Чалий», «Король бавиться», «Змова Фієско»).

П’ єса М. Куліша «Народний Малахій», «Мина Мазайло», на жаль, не знайшла розуміння в критики. Проти Леся Курбаса були висунуті звинувачення в «похмурості», викривленні опти­містичної радянської дійсності. Багато чого з творчих пошуків Курбаса не розумілося широкими масами глядачів. Це стосу­ється і його вистави «Маклена Граса», яка досягає справжньої філософської глибини. Але незважаючи на несприятливу для

Учень 3. Лесь Курбас — «провідник»

українського націоналізму

Можливо, саме тому, що режисер не відступив, не поступився своїми переконаннями, його було наклепницьки обмовлено, звіль­нено з посади керівника «Березолю» й заарештовано в Москві, де він кілька місяців працював у Соломона Михайловича Михоелса в Московському державному єврейському театрі на Малій Брон- ній. Його було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, потім відправили на Соловки. 1937 р. після повторного суду його було розстріляно в урочищі Сандор- мох, а 1957 р. посмертно реабілітовано. 21 грудня 1991 р. Кабі­нет Міністрів України постановою № 367 скасував постанову Ради Народних Комісарів УСРР від 17 грудня 1933 р. «Про позбавлення Л. Курбаса звання народного артиста УРСР».

3. Коментар учителя

Людину стратили в системі ГУЛАГу за сфальсифікованою з початку й до кінця справою. Сьогодні Україні повертається чесне ім’я талановитого режисера, фундатора українського профе­сіонального театру Леся Курбаса. Нинішні колеги, громадськість України сприяє цьому. 1989 р. на фасаді Харківського державного академічного українського драматичного театру імені Т. Г. Шев­ченка було встановлено меморіальну дошку в пам’ять про Леся Курбаса, а «Мала сцена» театру знову отримала назву «Бере­зіль ».

У лютому 1994 р. на Харківщині відбулося театральне свято- фестиваль «Інтер-березіль», на якому були присутні представники Німеччини, Іспанії, Угорщини, Австрії, Франції, країн Прибал­тики, Росії, Польщі, Ізраїлю. З творчого об’єднання «Березіль» бере початок театральна бібліотека, театральний музей і перший театральний журнал. До експериментальних пошуків Леся Кур­баса, якого було репресовано за часів сталінізму, і досі зверта­ються сучасні митці. У наш час у Києві проходить міжнародний театральний фестиваль «Мистецьке Березілля», присвячений пам’яті Леся Курбаса.

Справою всього свого життя вважав Лесь Курбас театр. Наші сучасні театри, які увінчали себе світовою славою,— це Київські

4. Вступне слово вчителя про М. Куліша —

драматурга зі світовою славою

Для українського театру Микола Куліш створив цілісну тра­гедійну форму, увів новітні жанри гумору та сатири, збагатив арсенал зображально-виражальних засобів п’єс. У його творах — увесь спектр людських взаємин, позначений гуманістичним пафо­сом, намаганням говорити про питання одвічні, загальнолюдські. Наскрізний конфлікт драматургії М. Куліша — людина й час, складні колізії епохи. Увага драматурга зосереджена на трагіч­ності чи трагікомічності існування штучно створеної радянської людини.

5. Опрацювання біографії М. Куліша за підручником.

Складання хронологічної таблиці

18 грудня 1892 р. в с. Чаплинці на Херсонщині в бідній селян­ській родині народився Микола Куліш.

1914 р.— вступив до Одеського університету на історико- філологічний факультет.

1914-1917 рр.— мобілізація, фронт.

З 1918 р.— голова міськвиконкому Олешок, голова місцевої ради, організатор «Першого Українського Дніпровського полку» в Херсоні.

1922-1925 рр.— інспектор Наросвіти (організовував україн­ські школи, забезпечував їх кадрами, склав український буквар «Первинка»).

1924 р.— перша п’єса «97».

1925  р.— переведений до Харкова як шкільний інспектор НаркомосвітиУРСР.

20 листопада 1925 р. було створене літературне угрупован­ня ВАПЛІТЕ, восени 1926 р. його президентом став Микола Куліш.

1924  р.— унаслідок партійної критики відбулася «самолікві­дація» ВАПЛІТЕ. Нищівна критика п’єси «Народний Малахій», як наслідок — заборона.

1925  р.— комедію «Мина Мазайло» було знято з репертуару й невдовзі охрещено «фашистською».

1933 р.— тяжка утрата — смерть Миколи Хвильового. Переслі­дування, цькування, заборона п’єси «Маклена Граса». Створено

1934 р.— смерть Івана Дніпровського (близький друг).

7 грудня 1934 р. під час похорону друга М. Куліш був зааре­штований.

15 червня 1937 р. родина одержала останній лист від драма­турга.

Був розстріляний на Соловках.

Прочитати й прокоментувати вислови.

М. Куліш в оцінці критиків

• «Десять років всього письменницького стажу — десяток п’єс, що з них майже кожна була не тільки вдалим драматургіч­ним матеріалом для блискучих, з видатним успіхом у глядача спектаклів, але й стала теж майже кожна — певним етапом у розвиткові мистецтва…» (Ю. Смолич, письменник).
• «Час показав, що шедеврами світового значення є дві вер­шинні драми Куліша — «Народний Малахій» та «Патетична соната» (Л. Танюк, письменник).
• «Художньо довершені, гостроконфліктні твори М. Куліша здобули визнання їх автору не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Вони перекладалися російською, англійською, німецькою мовами, йшли на сценах театрів багатьох міст Європи» (Т. Хом’як, літературознавець).

1. Узагальнення й систематизація набутих знань

Виконання тестів закритої форми

1. М. Куліш поставив 1931 р. в Камерному театрі в Москві драму (режисер О. Таїров)

А «Маклена Граса»

Б «Патетична соната»

В «97»

Г «Народний Малахій»

2. Найтісніше діяльність М. Куліша-драматурга пов’язана А з Харківським театром ім. І. Франка

Б з театром «Березіль»

В з Новим театром у Києві Г не пов’язана з конкретним театром

3. Відомий актор і режисер Лесь Курбас почав свою діяльність із п’єси М. Куліша

А «Патетична соната»

Б «Прощай, село!»

В «Народний Малахій»

Г «Хулій Хурина»

4. В українській драматургії М. Куліш працював А 8 років

Б 10 років

В 12 років Г 14 років

5. М. Куліш був репресований А у 1928 р.

Б у 1930 р.

В у 1932 р.

Г у 1934 р.

6. У 1930 р. було написано твір А «97»

Б «Патетична соната»

В «Прощай, село!»

Г « Маклєна Граса»

1. «Голод», «Мусій Копистка», «Незаможники», «Десь на селі», «Гибель одного комнезаму» — це попередні варіанти назви твору М. Куліша

А «Комуна в степах»

Б «97»

В «Зона»

Г «Прощай, село!»

1. Міщанство й українізація — це, за визначенням М. Куліша, тема твору

А «Народний Малахій»

Б «Маклєна Граса»

В «Хулій Хурина»

Г «Мина Мазайло»

9. Комедія М. Куліша «Мина Мазайло» написана А у 1927 р.

Б у 1929 р.

В у 1931 р.

Г у 1933 р.

10.Перша п’єса М. Куліша А «Патетична соната»

Б «97»

В «Зона»

Г «Прощай, село!»

11.Відображення трагічних подій голодомору в Україні — тема твору

А «Народний Малахій»

Б «97»