основні теми й мотиви, характеризувати образи- персонажі; пояснити роль пейзажу та засобів інди­відуалізації героїв; розвивати вміння сприймати життєві явища, події, людей у контексті загально­людських понять і цінностей, розуміти взаємозв’язок конкретного із загальним; формувати гармонійно розвинену особистість; виховувати свободу вибору, незалежність думки, дієвість.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: автопортрет письменника, ілюстрації, фото, текст твору, епіграф.

І це міг народ, якого душили поміщики і царі, такого могутнього народити!

І це міг вічно замріяний лісостеп такого пружного до звершення дій найтрудніших завжди поспішаючого, гарячого появити!

П. Тичина

ПЕРЕБІГ УРОКУ

1. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок

Бесіда з учнями

• Охарактеризуйте композицію твору.
• Визначте жанр твору. Назвіть основні ознаки цього жанру.
• Визначте тему та ідею.
• Перевірка домашнього завдання (засоби виразності кінопо­вісті або усний твір «Образи українців у кіноповісті “Україна

в огні”»).

1. II.   Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми й мети уроку

Погляньмо на автопортрет О. Довженка. Прокоментуйте слова митця «Рисую я не в зеркало обачно, а в душу». Так, дійсно О. Довженко зображує багатогранність свого внутрішнього світу, що виявилася в малюнках, фільмах, сценаріях, прозі, публіцис­тиці, листуванні. Земля України, сповнена мудрістю багатьох поколінь, полита кров’ю й потом своїх дочок і синів, зрощена мільйонами душ і сердець, тільки така земля могла дати світові такого митця! «І це міг народ, якого душили поміщики і царі, такого могутнього народити! І це міг вічно замріяний лісостеп такого пружного до звершення дій найтрудніших завжди поспі­шаючого, гарячого появити!» — писав П. Тичина.

Сьогодні ми звертаємося до автобіографічного твору «Зача­рована Десна», у якому гармонійно поєднуються два персонажі: малий хлопчик Сашко й дорослий філософ-митець. Щоб зрозуміти філософію життя дорослої людини, необхідно зазирнути в чарів­ний світ її дитинства.

«Мозковий штурм»

• Що спонукало О. Довженка поринути у своє далеке минуле? (Учень читає пролог твору: «Бажання усвідомити свою при­роду на ранній досвітній зорі коло самих її первісних дже­рел…»).
• 3 яких джерел формувалася особистість письменника, його талант? (Культура народу, зокрема усна народна творчість; виховні ідеали; праця; краса рідної землі; історична доля укра­їнського народу).

1. III.   Опрацювання навчального матеріалу
   1. Розповідь учителя

Над кіноповістю «Зачарована Десна» О. Довженко почав пра­цювати, як свідчать записи в чорнових матеріалах, 5 квітня 1942 р. У листі до матері та сестри від 9 листопада 1946 р. пись­менник сповістить: «Пишу одну повість про діда і батька, матір і про все, одне слово, сосницьке життя, що коли я був маленьким, мамо, у Вас щасливим, коли дід ще казав мені: «Цить, Сашко, не плач, поїдем на сінокіс, да накосимо сіна, да наберемо ягід, да наловимо риби, да наваримо каші». Про всяке таке-от старовиння, що щезло вже, минуло давно і ніколи не вернеться, як не верта­ються літа ще хочу написати. Чомусь я часто, коли не щодня, зга­дую про вас, моя рідна старенька мамо. Очевидно тому, що й сам

У щоденнику 7 грудня 1945 р. з’являється запис про бажання створити таку картину — книжку, яка б «принесла людям успіху, відпочинок, добру пораду і розуміння жити».

ЗО березня 1948 р. письменник уже чітко заявляє про свій намір написати докладно й абсолютно одверто, як труд цілого фактичного життя, з великими екскурсами в біографію, у дитин­ство, у родину, у природу, пригадати всі чинники, які створю­вали й визначали смак, тонкість сприймання. Проте «Зачарована Десна» з’явилася лише в 1955 р., за рік до його смерті.

1. Робота над текстом твору

• Як автор повісті пояснює свій задум написати такий твір? (Учні читають початок твору до слів: «До чого ж гарно й весело було в нашому городі!»).
• Хто оповідач у «Зачарованій Десні»? (оповідач — сам пись­менник, який виступає у двох іпостасях, як автор і як герой твору — маленький Сашко. Відповідно розповідь має двопла- новий характер: перший план — це своєрідне поетичне від­творення світу у свідомості дитини, другий — філософські роздуми зрілої людини-митця про смисл людського буття, роль дитинства у формуванні особистості).
• Зачитайте уривки, які ілюструють два плани художньої роз­повіді.
• Перекажіть епізоди, які вам найбільше сподобалися.

1. Робота в групах над аналізом морально-етичних ідей Група І

На яких моральних засадах виховувався малий Сашко? Очікувані результати

Маленький Сашко дитячим серцем розумів, що батькам жилося нелегко та не міг пояснити чому. А ставши дорослим, згадував: «Було в минулому житті батьків багато неладу, плачу, темряви й жалю. Всі прожили свій вік нещасливо, кожен по-своєму — і пра­дід, і дід, і батько з матір’ю». Та все ж з дитинства запам’яталися уроки людяності, доброти, які він одержав від своїх рідних. Батько цінував людей працьовитих, чесних, талановитих. Без­корисливість батька. Ніжності Сашко вчився в матері. Мудрості і доброти — у діда Семена.

• «Любив дід добру бесіду й добре слово».
• «…Добра людина поїхала, дай їй Бог здоров’я,— коли подо­рожній нарешті зникав у кущах».
• «… Нікому й ніколи не заподіяли зла на землі, не вкрали, не вбили, не одняли не пролили кров. Знали мир, щедротами й добро».
• «Не вдаючись глибоко в історичний аналіз деяких культурних пережитків, слід сказати, що у нас на Вкраїні прості люди в Бога не дуже вірили. Персонально вірили більш у Матір Божу і святих — Миколая-Угодника, Петра, Іллю, Пантелей­мона. Вірили також в нечисту силу. Самого ж Бога не те щоб не визнавали, а просто з делікатності не наважувались утруж- дати безпосередньо. Повсякденні свої інтереси прості люди хорошого виховання, до яких належала і наша сім’я, вважали по скромності недостойними божественного втручання. Тому з молитвами зверталися до дрібніших інстанцій, до того ж Миколая, Петра та інших. У жінок була своя стежка: вони довіряли свої скарги Матері Божій, а та вже передавала Сину чи Святому Духу — голубу».
• Щоб поновити свою святість, Сашко вирішив «творити добрі діла» — не їсти скоромного цілий тиждень, носити дідові воду, ходити до церкви або рятувати ластів’ят, як вони пови- падають із гнізда. Але пташенята не падали, і Сашко надумав піти на вулицю шанувати великих людей. Казали, що за це прощається багато всіляких гріхів на тім світі.
• «Одні тільки бажання творити добрі діла й зостались при мені на все життя».

Група II

Яке місце в житті людей займає праця? Хто і як прищепив любов О. Довженку до праці й повагу до трудівника. Як це пока­зано у творі?

Очікувані результати

У сім’ї всі завжди були в роботі. Серед таких людей і вирос­тав Сашко. Він бачив, що всі зранку до вечора трудилися, навіть собака Пірат «носив з городу огірки в зубах і складав у саду в одну купку». Тож і хлопець не відставав: носив дрова до куреня, роз­водив вогонь, чистив картоплю, збирав ожину, гріб сіно.

Учні зачитують і коментують уривки

• «Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає з землі всяка рослиночка, ото мені радість».

• «Скільки землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий».
• «…Як і кожна майже людина, він мав свій талант і знайшов себе в ньому. Він був косар. Він був такий великий косар, що сусіди забули навіть його прізвище і звали його Самійло- косар, а то й просто Косар. Орудував він косою, як добрий маляр пензлем чи ложкою — легко і вправно. Коли б його пустили з косою просто, він обкосив би всю земну кулю, аби тільки була добра трава та хліб і каша».

Група III

Як у «Зачарованій Десні» розв’язується проблема «природа і людина»?

Очікувані результати

Наддесення… Місячні ночі над річкою, світ дитячої чистоти й святості, що з такою силою відбився в «Зачарованій Десні». «Далека красо моя! — звертається Олександр Довженко до річки, та й не тільки до неї.— Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах…».

Через увесь твір проходить образ Десни, сприйнятої «зачаро­ваними» очима малого Сашка. Поезію дитинства творить Олек­сандр Довженко у своїй кіноповісті. В одних рядках — люди, в інших — природа. А яка чарівна вона навкруги Десни! Природа у «Зачарованій Десні» живе, безперервно змінюється.

Блискуче відтворена Довженком природа змінюється пара­лельно з настроями героя, виступає емоційним акомпанементом до його відчуттів: «Світ одкривається перед ясними очима пер­ших літ пізнання, усі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну». Той невеликий клаптик землі біля Десни — такий собі земний рай, що його Довженко не бачив більше ніде у світі у своєму дорослому житті. Як там пахнуть сти­глі яблука й огірки, а яка музика бринить, коли клепають косу! А яка там щедра природа!

Через світосприйняття малого Сашка письменник змальовує картини сінокосу, багатство літа: «Прокидаюсь на березі Десни під дубом. Сонце високо, косарі далеко, коси дзвенять, коні пасуться. Пахне в’ялою травою, квітами. А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці… І вже я не ходжу, а тільки літаю, ледве торкаючись лугу. Вбігаю в ліс — гриби. У лози — ожина. В кущі — горіхи. В озері воду скаламучу — риба…».

Серед цієї розкішної природи на березі чарівної Десни живуть люди — працьовиті, мудрі, талановиті. Щастя матері Сашка

У співжитті з природою люди багатшали душею, чистішали помислами. І зоряні ночі під час сінокосу, і плескіт весняної води, і, звичайно, красуня Десна, свята ріка незабутніх Саш- кових мрій,— усе це, безперечно, проніс Олександр Довженко через своє життя.

Дуже точно визначив зміст кіноповісті Максим Рильський: «Зачарована Десна» — це задушевна лірична сповідь, по вінця наповнена любов’ю до рідного краю, до трудового народу, до Укра­їни з її великим, але скорботним минулим і з її великим і радіс­ним майбутнім».

Група IV

Дослідіть художні особливості повісті.

Очікувані результати

Спогади автора пересипані щирим і лагідним усміхом. З м’я­ким гумором та іронією митець змалював кумедні випадки з жит­тя односельців, висміяв деякі звички чи вади характеру своїх пер­сонажів. Неабиякий комічний ефект створює мова героїв, пере­сипана прислів’ями, приказками, порівняннями, жартівливими висловами. У творі нерідко звучать дошкульна, викривальна насмішка, гостра сатира, сарказм (сцена розмови батька з учи­телем). Особливої виразності досягає письменник, змальовуючи сцени бойовиська на косовиці, що асоціюються в дитячій фантазії з героїчними сторінками національної історії. О. Довженко вда­ється до гіперболізації та умовності, народнопоетичних уособлень, метафор, епітетів, порівнянь. Варто зауважити, що навіть страшні побоїща, звісно, нафантазовані, закінчуються щасливо. У творі переплітається реальне життя й фантастичне (епізод про лева).

1. «Коло ідей»

Виразне читання уривка про Свят-вечір у хаті Довженків і про коня, якого не хотів продавати хлопчик і «не продав» нікому зрілий майстер.