Мета:              удосконалювати вміння й навички слухати і розу­

міти тексти діалогічного й монологічного характеру різних стилів, типів, жанрів мовлення, використо­вувати різні способи фіксації почутого (докладний запис, конспект); розвивати комунікативно-мовлен­нєві вміння, мислення (аналітичне, синтетичне, критичне); виховувати у школярів за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного мате­ріалу патріотичні почуття.

Обладнання: схеми-опори, роздавальні матеріали, картки з при­слів’ями, пам’ятки.

Внутрішньопредметні зв’язки: синтаксис (текст), лексикологія (терміни).

Міжпредметні зв’язки: література, історія, географія.

Тип уроку: урок розвитку мовленнєвих умінь (урок аудіювання).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

1. Організація класу
2. Ознайомлення з темою, метою і завданнями уроку

►     Прочитайте прислів’я. Що їх об’єднує. Сформулюйте тему й мету уроку.

Говори мало, слухай багато, а думай ще більше. Слухай тисячу разів, а говори один раз. Більше слухай, а менше говори.

ІІІ.   Актуалізація опорних знань і мотиваційних резервів учнів

Два — чотири — всі разом

►   Пригадайте, що вам відомо про аудіювання як рецептивний вид мовленнєвої діяльності. Назвіть різновиди аудіювання, особливості кожного. З якою метою використовують різні спо­соби сприйняття аудіотексту? (Наведіть приклади життєвих ситуацій.) Перевірте правильність своєї відповіді за схемою- опорою.

У процесі навчання дуже часто вдаються до поєднання різних видів мовленнєвої діяльності:

• аудіювання — письмо (учень одночасно слухає, сприймає та записує план лекції, диктант тощо);

• читання — письмо (учень одночасно читає та записує план тексту, реферат).

Записи не тільки дозволяють зафіксувати сприйнятий мате­ріал, а й допомагають його осмислити та засвоїти. З навчальною метою застосовують такі види записів, як план, тези, тематичні виписки, конспект.

Фронтальна робота зі схемою-опорою

►        Розгляньте схему-опору. У чому, на вашу думку, полягають особливості кожного з різновидів запису почутого? З якою метою і в яких випадках їх використовують?

►        Прочитайте текст. Визначте його тему, основну думку та стиль мовлення. Виділіть у тексті важливу інформацію і коротко зафіксуйте її в зошитах. Розкажіть один одному про призна­чення і особливості різних видів конспектів.

Конспект (від лат. conspectus — огляд) є писемним текстом, у якому коротко і послідовно викладено зміст основного джерела інформації. Конспектувати — упорядковувати відомості, викла­дені в оригіналі. В основу процесу конспектування покладено систематизацію прочитаного або почутого. Записи можна робити як у вигляді дослівної фіксації уривків, цитат, так і у формі віль­ного викладу матеріалу. Манера написання конспекту, як пра­вило, близька до стилю першоджерела.

Якщо конспект складено правильно, він повинен відображати логіку і смисловий зв’язок записаної інформації. Ним можна ско­ристатися через деякий час, а також надати комусь для викорис­тання, оскільки прочитання грамотно зафіксованих даних ніколи не викликає труднощів.

Конспектування сприйнятого на слух тексту — це письмове детальне відтворення його змісту з обов’язковою вказівкою на дже­рело інформації, тобто зазначенням прізвища автора і теми пові­домлення. У конспектуванні сприйнятого на слух тексту вико­ристовують висловлювання — тези.

Конспекти розрізняють за мірою повноти і стислості.

Види конспектів

1. Плановий.

Такий вид конспекту складають на основі заздалегідь скла­деного плану матеріалу, утворють із певної кількості пунктів із заголовками та підпунктів. У процесі конспектування кожен заголовок розкривається — доповнюється, коротким текстом, таким чином створюється чіткий план-конспект. Саме такий варі­ант є найкращим за швидкої підготовки до публічного виступу чи семінару. Рекомендовано доповнювати такий конспект поси­ланнями на використані першоджерела.

Схематичний плановий. У такому конспекті всі пункти плану подано у вигляді питальних речень, на які потрібно дати від­повідь. У процесі вивчення матеріалу роблять стислі помітки (2-3 речення) під кожним питанням. Такий конспект відображає структуру та внутрішній взаємозв’язок усіх елементів і сприяє якісному засвоєнню інформації.

1. Текстуальний.

Така форма викладу є більш насиченою і складається з уривків і цитат першоджерела. Такий конспект легко доповнити планом чи наповнити його різноманітними тезами і термінами. Такий вид конспектування є найбільш придатним для запису сприйнятих наукових та літературних джерел (цитування). Причому зафік­совані в ньому найбільш значущі цитати мають відобразити сут­ність всього матеріалу в цілому.

1. Тематичний.

Такий вид конспекту істотно відрізняється від інших. Його мета — висвітлення певного питання. Для цього використову­ють декілька джерел інформації. Тематичний конспект допома­гає розкрити всебічно конкретне питання. При цьому для повноти та цілісності викладу доводиться працювати з великою кількістю літератури.

1. Вільний.

Цей тип конспекту призначений для тих, хто вміє викорис­товувати одразу декілька способів роботи з матеріалом. У ньому

можуть міститися виписки, цитати, план, тези. Вважається, що докладна фіксація відомостей є найбільш цілісною і повноцінною.

Завдання для самоконтролю

►     Назвіть види конспектів. Доповніть схему-опору.

Актуалізація знань учнів щодо технології аудіювання й конспектування

►     Зверніть увагу на послідовність дій під час конспектування (робота зі схемою-опорою).

►       Як ви вважаєте, про що може розповідатися в тесті з назвою «Княгиня української духовності»? Чи знайома вам ця постать? Прослухайте текст і з’ясуйте, чи правильними були ваші передбачення. Визначте у тексті важливу інформацію і законспектуйте її.

КНЯГИНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДУХОВНОСТІ Народилася Оксана Лятуринська 1 лютого 1902 року на чарів­ній Волині в українській шляхетній сім’ї. Це й визначило як її долю, так і характер: у дитинстві — зачарованість таємничо- безмежною природою рідного краю та інтелігентністю середо­вища, а юність і молодість збіглися з найзначнішими та най- трагічнішими водночас процесами першої чверті XX століття: спочатку — коли народжувалася суверенна Україна й квітли надії на щастя, а потім — коли знавіснілі орди ворогів незалежності Вітчизни нищили її буйну свободу й українська інтелігенція або гинула у боях, або опинялася у вигнанні, і не уславлена за свої муки та рани, за любов до народу, а обпльована й проклята.

На вигнанні можна було чи зав’янути серцем, чи озлобитися і зректися мети, стати іграшкою сліпих сил. Та доля звела Ляту- ринську з тими, для кого Україна довічно лишалася Сонцем, що дає життя і небу, і землі, з тими, хто й гинучи вірив у неї: Юрієм Дараганом і Ольжичем, Олексою Стефановичем і Юрієм Липою, Оленою Телігою і Євгеном Маланюком, іншими, хто вхо­див до української «польської» та «празької» поетичних шкіл. Там і сформувалося гуманістичне та поетично-мистецьке кредо

О. Лятуринської: як найвища мета — щастя вільної, благородної, духовно багатої особистості в суверенно-гордій державі, а шлях до неї — любов і краса, царство свободи й гармонії.

Головне для духовної еліти цього покоління полягало у від­родженні української нації, держави, культури, мови. Однак, як зазначав Є. Маланюк, це були представники «спізненого поко­ління», бо «визвольна війна для нас була скінчена», осмислення уроків минулого призводило до гірких висновків, особливо при читанні Д. Донцова та «Листів до братів-хліборобів» нещадного своєю логікою Липинського, а головне, що вони жили мрією про діяльність на благо Вітчизни, але брами полоненої Батьківщини були замкнені. Поля для життєвої діяльності бракувало. А надмір енергії владно кликав як стій до національної творчості у сфері хоч би лише духовної України. Таким чином поставали «Суво­рість» Липи, «Зодіак» Мосендза, «Рінь» Ольжича, «Княжа емаль»

Перша книжка О. Лятуринської «Гусла» вийшла тільки 1938 р., але її пізній вихід свідчив лише про надзвичайну само- вимогливість авторки. Поетеса прагла не просто виспівати себе, а знайти свій власний і зміст, і стиль. Тож логічно, що друга збірка «Княжа емаль» (1941) виявила народження майстра. Видані в Празі, обидві книжки скоро стали раритетами. А трикнижжя:

О.  Лятуринської — «Княжа емаль», «Гусла», «Веселка», видане 1955 р. в Торонто, стало важливою віхою не тільки у творчості поетеси, а й у всій українській поезії.

Пояснюючи причину захоплення трикнижжям, критики від­значали: «Княжа емаль» і «Гусла» — «це безпосереднє відно­шення до феномена краси, чи то буде природа, краєвид, рослина, чи то буде твір митця»,— це «несподіваний, незнаний перед тим. творчий світ» (Д. Віконська). Лятуринська — це втілена у твор­чість історична пам’ять народу і «органічно зв’язана з національно- народною творчістю» (О. Ольжич). При цьому прикметне, що вона «засадничо шукає органічного зв’язку з напівмістичною та релі­гійною символікою нашої народної пісні» (В. Державін) і навіть «через млу сторіч велику чаклує душу» (Коровицький). Однак Лятуринська не тільки і не нарочито в минулому. Вона «є якби «регіонально» скупчена у волинській землі, починаючи від нео­літу («Печерні рисунки») і аж до сучасності. Хоч і на сучасність поетка дивиться ніби «крізь віки». Гримить у її віршах варязька криця Святослава, проймає суворою ніжністю туга Ярославни. Але все те — то не «літературний засіб» і не «маніра»: якщо б Ольга чи Ярославна писали вірші, то ті вірші й були б поезіями Оксани Лятуринської. однієї з найяскравіших «жон руських» нашої поезії» (Є. Маланюк).

І найяскравіших не тільки за тематично-ідейною оригіналь­ністю та глибиною. Поезія Лятуринської «глибока, і, хоч які прозорі її хвилі, не завжди легко побачити дно, оскільки та пое­зія — як строга, сказати б, аскетична, так і безмежно-розмаїта поетикою, що поетеса бере як від пластики архітектора, так і від буйноти засобів романтика й реаліста, вражає багатозначністю образу, властивою символічній поезії»,— зауважував Ю. Шеве- льов 1955 р. У передмові до «Зібраних творів» 1987 р. він не тільки ствердив свої захоплення, але й поширив на багатогранну твор­чість О. Лятуринської.

І для цього були достатні підстави. «Лятуринська,— наголо­шував Ю. Шевельов,— має не тільки свій стиль, а й свій світ.

Тим більше, що дух Лятуринської обіймав тисячолітній про­стір і час, а себе і сучасників вона бачила через призму реалій та уроків Вітчизни від язичницької епохи до Київської Русі і від Гетьманщини до XX століття.

1986-го року в Торонто вийшла незвичайна книжка О. Ляту- ринської — «Великодний передзвін» і книжка «Писанок і пое­зій». На особливому місці у ній — дивосвіт українських писа­нок, що були витвором Лятуринської. У ній авторка зауважувала: «писанка — наш предківський скарб, мов жива, конче мусить про­мовляти, як із давен-давна, до кожного з нас про весну, про онову, про перемогу добра і світла». Тому на кожній із них — сюжет- символ, що повертає нас то до таємниці народження всього живого, то до символів життя і смерті, добра чи зла і обов’язково — без­смертя, добро-творчості людини. У «Великодні І» Лятуринська так розкривала призначення цього типу «творів»:

Щедрот своїх не зменшуй ти!

Дай всьому, Дажбоже, пуття Й дари водою освяти:

Цей символ вічного життя —

Яєчко писане, райце,

І  коровай наш, он який,

Округлий, мов твоє лице,

Й такий, такий же золотий!

(Петро Кононенко; 903 слова)

Запитання на сприймання та варіанти відповідей

1. Коли народилася Оксана Лятуринська?

А 1 листопада 1910 року;

Б 1 лютого 1902 року;

В 1 січня 1896 року;

Г 1 березня 1920 року.

1. У якому регіоні народилася Оксана Лятуринська?

А на Волині;

Б на Поділлі;

Г на Сумщині.

1. Яке з названих прізвищ не зустрічається в тексті?

А Олекса Стефанович;

Б Юрій Липа;

В Євген Плужник;

Г Євген Маланюк.

1. Про які українські поетичні школи згадується в тексті?

А «польську» та «празьку»;

Б «австрійську» та «англійську»;

В «чеську» та «словацьку»;

Г «американську» та «канадську».

1. Яким було гуманістичне та поетично-мистецьке кредо О. Ля- туринської?

А Писати лише правду і не піддаватися ніяким впливам.

Б Мир і спокій особистий і загальний.

В Щастя вільної особистості в суверенній державі.

Г Любов і краса понад усе.

1. Хто називав однодумців О. Лятуринської «спізненим поколін­ням»?

А Євген Маланюк;

Б Юрій Липа;

В Юрій Дараган;

Г Олекса Стефанович.

1. Як називалася перша книжка О. Лятуринської?

А «Княжа емаль»;

Б «Гусла»;

В «Веселка»;

Г «Великодний передзвін».

1. Яка зі збірок виявила народження майстра?

А «Веселка»;

Б «Гусла»;

В «Княжа емаль»;

Г «Великодний передзвін».

1. У якому місті вийшла книжка Оксани Лятуринської «Вели­кодний передзвін»?

А у Празі;

Б у Варшаві;

В у Торонто;

Г у Києві.

1. Чому ця книжка була незвичайною?

А Бо це книжка «писанок і поезій»;

Б бо це книжка малюнків і віршів;

В бо вона була дуже маленького формату;

Г бо вона винятково символічна.

1. Яка основна думка почутого вами тексту?

А Розповідь про трагічне життя української інтелігенції у вигнанні.

Б Оксана Лятуринська — видатна українська поетеса, широко знана в усьому світі.

В Висвітлення історичної епохи кінця XIX — початку XX сто­ліття.

Г Добротворча людина безсмертна.

1. Поданий текст має ознаки:

А наукового стилю;

Б художнього стилю;

В публіцистичного стилю;

Г розмовно-побутового стилю.

Відповіді

• Визначте тему тексту, основну думку, тип, стиль і жанр мов­лення.
• Який різновид аудіювання використовували і чому?
• Який різновид конспекту складали? (Захист складених кон­спектів.)
• За прослуханим текстом і конспектом розкажіть про життя Оксани Лятуринської.

1. Контрольно-рефлексивний етап

Робота в парах

►     Підсумки уроку (складання пам’ятки «Як ефективно конспек­тувати аудіотекст»).

Пам’ятка «Як ефективно конспектувати аудіотекст» (орієнтовна)

1. Визначте мету слухання і конспектування. Зафіксуйте вихідні дані тексту.