особливості публіцистичного стилю мовлення; удоско­налювати вміння й навички стисло усно переказувати прослуханий текст публіцистичного стилю мовлення за самостійно складеним планом; вчити висловлю­вати власне ставлення до подій, героїв, їхніх учинків;

Обладнання: опорна таблиця, роздавальний матеріал, тлумачний словник.

Внутрішньопредметні зв’язки: синтаксис (текст), лексикологія (шари лексики за вживанням).

Міжпредметні зв’язки: література, історія.

Тип уроку: урок розвитку мовленнєвої компетенції (урок на­вчального переказу).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

1. Організація класу
2. Вступна бесіда (ознайомлення з видом переказу, метою і завданнями)

• Що таке переказ? (Відтворення змісту прочитаного чи почу­того тексту.)
• Які ви знаєте види переказів? (Докладні, вибіркові, стислі, творчі.)
• Назвіть особливості роботи над стислим переказом? (Вибрати суттєву, основну інформацію.)
• Наведіть приклади завдань до творчих переказів? (Дати оцінку подій, висловити власне ставлення до дійових осіб, подій, явищ, поширити текст.)
• Які стилі мовлення ви знаєте? Як визначити стиль тексту?

1. Актуалізація опорних знань і мотиваційних резервів учнів

Робота з опорною таблицею

►     Пригадайте основні ознаки публіцистичного стилю. Перевірте правильність міркувань за таблицею.

1. Процесуально-діяльнісний етап

Читання тексту

►     Прослухайте текст. Чи погоджуєтеся ви з автором?

ДУХОВНІ ДЖЕРЕЛА ВІДРОДЖЕННЯ

Ми живемо в неспокійному світі відчуження людини від своєї суті. Криза людини, духовна криза людства — нині найбільша

Звичайно, ми в авангарді людства — у галузі революцій, руй­нування традицій, самознищення. Ми перші дали світові Чорно­биль. Ми перші переживаємо кризу людини — і саме ця криза вимагає перебудови і нового мислення.

На вітрині мод зарясніло слово «духовність». Воно вже стало легким, як полова. Одні для заповнення духовного вакууму заво­дять духові оркестри й агітмузей у приміщенні храму. Ті почали давати служителям культу громадські доручення. Ті несуть своїх дітей до церкви охрестити, але потім не вчать їх жити по-християнському. Ті збирають матеріал про пришельців із кос­мосу та цікавинки з індійської культури. Інші, зрештою, прикла­дають духовні зусилля в науковій та мистецькій праці — і теж наче входять у сферу духовного.

Але чому ці похвальні заняття не виробляють того високого етичного ідеалізму, ефірної любові, безкорисливого служіння іде­алам, які породжувала висока віра, що йшла від Нагірної про­повіді Христа?

Будівельні камінці вторинного походження можна цінувати, збирати, шліфувати, але храму з них не збудуєш. Згадаймо дав­ній переказ про двох будівників. Одного чоловіка з тачкою, напо­вненою камінням, запитали: «Що ти робиш?» — «Та от звеліли возити каміння — вожу». «А що ти робиш?» — запитали другого, такого ж. — «Я будую собор святого Петра».

Собор святого Петра в Римі стоїть завдяки тому, другому. Всі великі собори минулого — це, передусім, пам’ятки високого духу. Всі великі творіння Данте, Рафаеля, Сервантеса, Шевченка — це теж творіння не пера і пензля, а творіння духу. Всі безумно одважні пошуки невідомої землі, експедиції Колумба і Магеллана йшли від одержимості духом і великої віри у великого Бога.

Без віри, що гори рушить, малі люди будуть надити рибку на мілині й гризтися за привілеї, і ніколи не знатимуть: «Хто моря переплив, спалив кораблі за собою, той не вмре, не здо­бувши нового добра» (Леся Українка).

Де і коли люди відірвалися від джерел? XX століття визріло як епоха глобальних доктрин, експериментів, винаходів. Запа­морочливі відкриття змінили образ світу. Люди заметушилися в силовому полі науки — і свіфтівський дивний острів Ляпуту раптом піднявся вгору в образі гордого самовдоволеного боже­ства, яке нібито все може. Виявилося, що на зворотному боці

Суєтні люди і сірі воли науки підхопили легенду про всемо­гутнього ідола і запишалися. Великі ж вчені забили тривогу. Володимир Вернадський: «Науковий розвиток не може йти без зв’язку з живою роботою думки одночасно у філософії і релігії». Тейяр де Шарден: «.Моральність динамічна мусить бути звер­нена в майбутнє — в пошуках Бога .Добре в кінцевому резуль­таті лише те, що спричинюється до піднесення Духа на землі.. , що спричинює духовний розвиток Землі».

Антагонізм науки й віри — це неіснуюча проблема, вигадана, догматиками, які не знають ні науки, ні віри. За всієї відмін­ності сприймання феномену духа французом Шарденом, укра­їнцем Вернадським і звичайним селянином вони однаково розу­міли головне: Дух дає нам силу, сенс і перспективу. Зрештою, це міг би розуміти кожен: адже наша ера відкрилася найбільшою духовною революцією саме через діяльність тих апостолів, яким Євангелія заясніла і — вперше в історії — заговорила різними національними мовами.

Ми втратили це розуміння не лише через фетишизацію науки і людську слабість перед світом речей. У нас держава організувала духовну розруху і руйнувала духовну культуру протягом трьох поколінь. Морально стероризована, духовно ослаблена людина, приглушена тотальною пропагандою бездуховного матеріалізму, звикала до примітивного, кон’юнктурного мислення. Наше вихо­вання орієнтувало дитину на задоволення матеріальних потреб і зневажало тисячолітню мудрість самовдосконалення.

Фальшива псевдонаука орієнтувала на перекручене тлума­чення високого ідеалізму і проповідництва наших класиків. Ми загубили ключ до їхньої душі — до спадщини. Школа система­тично руйнувала ту культуру, яка й сама легко руйнується без щоденного плекання.

Не будемо спрощувати: ніхто навмисно моралі не руйну­вав — зруйновано основу, на якій тримається споруда моралі. Ця основа — Абсолют.

Великі християнські цінності — Істина, Добро, Краса — були вистраждані й осягнені на висхідному шляху служіння Богові. В основі їх лежить той безкорисливий ідеалізм, який стає потре­бою високої душі, спрямованої до Бога. Тільки Абсолют був дже­релом і провідною зорею.

—  Шануй отця і матір твою — дивлячись, хто вони.

—  Не убивай — дивлячись, кого.

—  Не давай кривих свідчень — дивлячись, чи корисно. Храм без божества, любов без офіри, шлях без страждання —

ось та низка дешевих замінників, що зовні нагадують правдиве і живе, а насправді є тільки парадними образами його. Затоптано і загублено моральні максими.

Ми мусимо відродити людину — мусимо відродити її духов­ний корінь. Інакше ми не склеїмо її з найкращих гасел і припи­сів (Є. Сверстюк; 626 слів).

Бесіда за змістом прочитаного

• Визначте, що виражає заголовок: тему чи основну думку. У якій ситуації спілкування можливе таке висловлювання (назвіть адресата, мету і місце спілкування).
• Визначте тему, основну думку, стиль, жанр тексту.
• Яку злободенну проблему порушує автор у тексті?
• Що автор розуміє під кризою людини?
• Наведіть власні приклади творіння духу.
• Які великі християнські цінності згадуються в тексті?

►  Стисло усно перекажіть текст, завершивши його роздумом про те, як відродити духовність людини.

Складання плану Орієнтовний план

І. Найбільша тривога світу.

1. Моральна криза епохи:

1. Духовні зусилля сучасної людини.

1. Історичні пам’ятки творіння високого духу.
2. Ідол псевдонауки.
3. Пропаганда бездуховного матеріалізму.

5. Дешеві замінники моралі.

1. Як відродити духовність людини?

Мовний аналіз тексту.

►  Тлумачення слів.

Духовний — пов’язаний із внутрішнім психічним життям людини, моральним її світом.

Феномен — рідкісне, незвичайне, виняткове явище.

Фетиш — річ, яку обожнюють, перед якою сліпо схиля­ються.

Кон’юнктура — сукупність певних умов, збіг обставин, стан речей, здатний впливати на вирішення, розв’язання якої-небудь справи, питання.

►     Добір синонімів.

Надити — ловити, вудити. Доктрина — теорія, вчення, кон­цепція, побудова. Антагонізм — протистояння, ворожнеча, про­тиріччя.

Робота над образними висловами

►     Як зрозуміти слова Лесі Українки «Хто моря переплив, спа­лив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра»?

►     Розтлумачте слова Володимира Вернадського: «Науковий роз­виток не може йти без зв’язку з живою роботою думки одно­часно у філософії і релігії».

Робота над стильовими особливостями тексту

►     За опорною таблицею, що подана на початку уроку.

Усне переказування тексту (колективно, індивідуально). Стратегія «Сніговий ком»

1. Контрольно-рефлексивний етап

►     Усне оцінювання в експертних групах (взаємо-, самооціню- вання) переказу за орієнтовним планом (контрольним листом).

Контрольний лист

• Чи підпорядковується висловлювання темі та основній думці, комунікативному завданню?
• Чи дотримано композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму?
• Оцініть виконання творчого завдання.
• Оцініть текст у цілому з погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення.

1. Домашнє завдання (на вибір)

►     Доберіть текст публіцистичного стилю подібної тематики. Обґрунтувати свій вибір. Складіть до нього складний план.

►     Доберіть афоризми про мораль, духовність. У яких ситуаціях їх можна використати?