діалогічне мовлення, різновиди діалогів, удоско­налювати вміння й навички складати відповідно до запропонованої ситуації діалог-обмін думками і враженнями; розвивати комунікативно-мовленнєві

Обладнання: роздавальні матеріали, схеми-опори. Внутрішньопредметні зв’язки: синтаксис (пряма мова, діалог), пунктуація, лексикологія.

Міжпредметні зв’язки: література, історія.

Тип уроку: урок розвитку мовленнєвої компетенції.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

1. Організація класу
2. Ознайомлення учнів із темою, метою і завданнями уроку

Стратегія «Два — чотири — всі разом»

►    Прочитайте афоризми. Поясніть їх зміст. Сформулюйте за ними тему й мету уроку.

1. Єдина відома мені розкіш — це розкіш людського спілку­вання (Антуан де Сент-Екзюпері). 2. Дефіцит спілкування при­вів до того, що воно з розкоші перетворилося на предмет першої необхідності (С. Лузан). 3. Більшість людей шукають суспільства не стільки з метою слухати, скільки говорити (Олександр Поп).
2. Без багато чого може обходитися людина, але тільки не без людини (Людвіг Берне). 5. Для одних форма спілкування — діа­лог, для інших — монолог (Ілля Шевелев).
   1. Актуалізація опорних знань і мотиваційних резервів учнів

Бліцопитування

►    Дайте визначення діалогу. (Діалог (від гр. dialogos — розмова, бесіда) — розмова двох осіб.)

►    Як називаються речення, якими оперують учасники розмови? (Репліка)

►    Які розділові знаки вживаються при записуванні діалогів? Запишіть графічну модель діалогу на дощці.

А: «П» (?!)» — «П. (?!)» — «П (?!)» -а. — «П (?!)»

—  П. (?!)

П. (?!)

—  П, (?!) — а.

►    Які різновиди діалогу вам відомі залежно від стилю мовлення? (Побутові діалоги; офіційні; художні.)

►    Охарактеризуйте репліки в розмовно-побутовому стилі.

• Охарактеризуйте репліки в офіційному стилі.
• Які діалоги розрізняють за жанровими особливостями? (Бесіда; дискусія, диспут; полеміка.)
• Які синтаксичні ознаки властиві діалогу? (Граматична непов­нота речень, тобто використання неповних і незакінчених речень, використання простих синтаксичних конструкцій, різних речень за метою висловлювання.)

Робота в парах зі схемами-опорами

►   Як відомо, перед складанням діалогу необхідно уявити си­туацію спілкування. Пригадайте, що вам відомо про комуні­кативну ситуацію?

►   Доповніть подану схему. Що треба взяти до уваги перед тим, як вступити в спілкування?

► Самоперевірка за поданою опорою.

Де спілкує­мось?

Рідні, друзі, незнайомі, дорослі.

►   Пригадайте, у чому полягає підготовка до спілкування після етапу орієнтування в ситуації. Перевірте правильність мірку­вань за схемою.

1. Процесуально-діяльнісний етап

Аналіз діалогу

►   З’ясуйте, хто бере участь у діалозі. У якій ситуації відбува­ється поданий діалог? Визначте стиль, жанр, тему й мету діа­логу, особливості мовних засобів. Схарактеризуйте репліки за метою висловлювання, за емоційно-експресивним забарв­ленням, за повнотою.

З оселі вийшла мати, глянула.

—  Це ти?

—  Це я, мамо,— він підходить до неї, охоплює її загрубілі руки, що відмиваються тільки взимку.

—  Ой Богданочку,— вона припадає головою до його грудей і починає схлипувати.

—  Чого ви? — і пригортає матір.

—  Хіба ж я знаю? — вона витирає очі краєчками хустини, крізь сльози заглядає йому в очі.

—  Богданчику, ти знаєш, хто ти мені? Ти щастя моє, і надія моя, і все, чим я живу, бо що ж я без тебе?

—  Я пам’ятатиму це, мамо.

—  Богданчику, дитино, а ти… не звихнувся тепер?

—  Як це?..— злякано поточився назад, не розуміючи її.

—  Прийшли до мене, сину, чужі листи. Пишуть, що ти звих­нувся… запроданцем став. Я вірю тобі! — шелестять її слова, шелестять її сльози.

—  Вірте, мамо. Хоч би що трапилось зі мною, вірте, бо я ваш син і ніколи не стану безбатченком, ніколи! То тільки страшні

і вмерти. Чуєте, мамо? (За М. Стельмахом).

►   За схемою-опорою визначте різновид діалогу залежно від про­відної комунікативної функції, яку виконує той чи інший діалог.

Робота в парах

►   Доповніть репліки діалогу, визначте його різновид. Відповідь

обґрунтуйте.

—  Чому мову вважають візитною карткою людини?

—   Та тому, що по тому, як людина говорить, ми пізнаємо, з ким маємо справу.

—  Можемо визначити ступінь інтелігентності, сказав би вчений.

—   Ступінь її психологічної урівноваженості, ступінь її мож­ливої закомплексованості.

—  Розвивати і вдосконалювати своє мовлення.

—   Тому, що мова — втілення думки: що багатша думка, то багатша мова.

—  Ні, не я.

—  М. Рильський.

—   Людину, яка зрікається легко й добровільно рідної мови, Б. Харчук назвав нещасною, неправдивою людиною.

►    Сформулюйте правила ведення діалогу.

Орієнтовні правила

(для контролю і доповнення сформульованих)

• Будьте завжди ввічливі, привітні і доброзичливі в спілкуванні,

з  повагою ставтеся до співрозмовника. Будьте уважні до його стану й настрою, до того, що і як він говорить, як реагує на ті чи інші слова.

• Умійте слухати і не перебивати інших.
  • Умійте почати діалог, уживаючи відповідну ініціативну ре­пліку (повідомлення, спонукання, запитання), та швидко реа­гувати на репліку співрозмовника, підтримувати розмову, додаючи до репліки-реакції свою ініціативну репліку, стиму­лювати співрозмовника до висловлювання, виражаючи свою зацікавленість за допомогою реплік оцінювального характеру.
  • Не завдавайте людям прикрощів словом. Умійте ввічливо попросити про щось і ввічливо відмовити у чомусь, не обра­зивши людину своєю відмовою. Намагайтеся чемно пояснити причину прохання чи відмови.
  • Використовуйте в спілкуванні етикетні слова. Стежте за куль­турою мовлення.

►    Користуючись наведеними правилами, проведіть у парах (ролі директора школи і учня-одинадцятикласника) офіцій­ний діалог-обмін думками за темою «Мій життєвий вибір». Розмову про свої плани й наміри щодо підготовки до майбут­ньої професії запишіть.

Творче завдання

►    Працюючи парами, складіть діалог-обговорення за самостійно обраною темою.

1. Контрольно-рефлексивний етап

Творче списування

►    Доповніть визначення.

Діалогічне спілкування здійснюється в… (усній) формі під час безпосереднього контакту. (співрозмовників), висловлювання яких чергуються. Таким чином, кожен, хто бере участь у діа­логічному спілкуванні, і. (говорить), і. (слухає). Висловлю­вання співрозмовника, що бере участь у. (діалозі), називається. (реплікою).

За стилем розрізняють.

За комунікативною функцією діалоги поділяють на.