Мета:             узагальнити й систематизувати знання учнів про

стилі, підстилі і жанри мовлення; удосконалювати вміння й навички визначати стиль, підстиль і жанр тексту, стилістично доцільно використовувати мовні засоби; розвивати комунікативно-мовленнєві вміння, мислення; виховувати у школярів культуру мов­лення, повагу до слова.

Обладнання: таблиці, роздавальні матеріали. Внутрішньопредметні зв’язки: синтаксис (текст), лексикологія, граматика.

Міжпредметні зв’язки: література, фольклор, історія.

Тип уроку: урок-практикум.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

1. Організація класу
2. Ознайомлення з темою, метою і завданнями уроку

►    Прочитайте уривок листа В. Стуса синові. Сформулюйте за ним тему, мету і завдання уроку.

ІІІ.   Актуалізація опорних знань і мотиваційних резервів

Стратегія «Незакінчені речення»

►  Пригадайте, що вам відомо про стилі мовлення, жанри? Допов­ніть подані визначення.

Стилістика — розділ мовознавства, що вивчає. (сутність і специфіку стилів, їх розвиток і сучасне призначення).

Стиль (від лат. — загострена паличка для письма) — це своєрідна сукупність мовних засобів (лексичних, морфологічних, синтаксич­них та ін.), що свідомо використовуються мовцем. (за певних умов спілкування, у тій чи іншій сфері людської діяльності — полі­тика, наука і техніка, художня література, право, діловодство).

Жанри — різновиди текстів певного стилю, що різняться. (метою висловлювання, сферою спілкування та іншими ознаками).

Стилістика мови (описова) вивчає. (стилістичні ресурси всіх мовних рівнів; такі поняття, як синоніми (лексичні, граматич­ні — морфологічні і синтаксичні), їх стилістичне забарвлення).

Стилістика мовлення (функціональна) вивчає. (стилі мов­лення — розмовний і книжні: публіцистичний, науковий, офіцій­но-діловий, художній; їх загальні ознаки)

Стратегія «Прес»

►  Як ви розумієте вислів? Свою позицію обґрунтуйте.

Стиль — це властиві слова на своєму місці (Д. Свіфт).

М. Процесуально-діяльнісний етап

Робота з таблицею

►  Проаналізувавши матеріал таблиці, пригадайте стилі мовлення.

Впишіть назви стилів мовлення у відповідний рядок таблиці.

►   Прочитайте тексти, з’ясуйте їх тему, основну думку. Визначте стилістичну належність поданих текстів. Які мовні (лексичні, синтаксичні) особливості притаманні текстам?

Текст № 1

Пісня — одна з найдавніших форм народної творчості. Вона зародилася в трудовій діяльності людини і стала виявом почуттів,

Текст № 2

Відомо, що в пісні вилилася вся минула доля, справжній харак­тер України; пісня і дума становлять там народну святиню, краще добро українського життя, у них горить любов до батьківщини, виблискує слава минулих подвигів; у них дихає і чисте, ніжне почуття жіночої любові, особливо любові материнської. .Все коло життєвих насущних інтересів охоплюється в пісні, зливається з нею, і без неї саме життя стає неможливим (М. Добролюбов).

Текст № 3

Чарівна, ніжна й граціозна українська пісня. Скажу більше: у ній є щось, що хапає за серце, щось глибоко задушевне. Як слушно пригодилися тут ці численні пестливі слова, які немож­ливо перекласти жодною іншою мовою, навіть і російською. Але не лише на пестливих словах створюється чарівливість української пісні. Ця чарівливість розлита в усьому: у словах і порівняннях, а іноді й просто не знаєш у чому: мило та й годі! (М. Берг).

Текст № 4

І раптом. що це? Вутанька вся аж стрепенулася. Десь близько за перегородкою ніжним, ледве чутним струмочком забриніла пісня. Який знайомий, який рідний мотив! Вутанька ще в яко­мусь гнітючому палаючому запамороченні приклала руку до лоба: що це за пісня така знайома? Де вона її чула? І не встигла доду­мати це, як щось уже сяйнуло в пам’яті, гарячою хвилею хлюп­нуло в саме серце (О. Гончар).

Текст № 5

ОГОЛОШЕННЯ

10 квітня о 14 годині в актовому залі школи відбудеться конкурс на краще виконання української народної пісні. Охо­чих узяти участь у конкурсі просимо подати заявки до 5 квітня в учнівський комітет школи.

Учком

Заповнення таблиці

►      Прослухайте повідомлення учнів і заповніть таблицю «Епі­столярний стиль мовлення». За зразком накресліть таблицю

«Конфесійний стиль».

Епістолярний стиль української літературної мови розвивався у тісному зв’язку з художнім, оскільки значною мірою обидва орі­єнтувалися спочатку на народнорозмовне мовлення. Назва стилю походить від грецького «epistole» — «лист, послання»; звідси — епістолярний — значить у формі листа. Епістолярний стиль — це один зі стилів сучасної української літературної мови, у якого є основна функція, сфера використання, реалізується він у певних жанрах із використанням характерних мовних засобів. Це різно­вид літературної мови, що обслуговує в часі й просторі офіційно- ділове, виробниче, приватне, родинне, інтимне спілкування.

Сфера використання епістолярного стилю мови не має чітко окреслених меж — це побут, інтимне життя, виробництво, полі­тика, наука, мистецтво, справоведення.

Основне призначення епістолярного стилю — обслуговувати заочне, у формі листів, спілкування людей у всіх сферах їхнього життя. Листи — це писемно- оформлені монологи, звернені до пев­ної особи чи осіб.

Тематикою і змістом листи можуть бути найрізноманітнішими залежно від сфери їх використання та інтересів адресатів. Все листування поділяється на два типи: офіційне (службове) та нео­фіційне (приватне).

Крім листів, до епістолярного стилю відносять щоденники, мемуари, записники, нотатки, календарі.

Офіційним є листування між державними органами, устано­вами, організаціями та між службовими особами, які підтримують офіційні стосунки. Таке листування входить до сфери офіційно- ділового стилю.

Неофіційне (приватне) листування ведеться між особами, які мають неофіційні стосунки. Воно має переважно побутовий харак­тер — родинний, інтимний, дружній — і перебуває у сфері дії усно-розмовного стилю. Тому не всі стилісти визначають епісто­лярний стиль, вважаючи його писемним різновидом (підстилем) усно-розмовного.

Конфесійний стиль (від. лат. confessio — визнання, споді­вання) виник як стильове запозичення у зв’язку з прийняттям християнства у Київській Русі. Культові книги почали пере- клалати з грецької мови старослов’янською і використовували в релігійних обрядах, додаючи окремі українські вимовні і грама­тичні риси. Науковці вважають, що тексти у XIV ст. вже читали по-українському. Відомо що в XVI ст. у церквах використовували і давню українську мову, про що свідчать численні переклади

Однак розвиток нової української мови, зокрема її худож­нього стилю, на початку ХІХ ст. стимулює і розвиток конфе­сійного стилю. У 40-х роках ХІХ ст. з’являється український переклад Євангелія Маркіяна Шашкевича, поширюються укра­їнською мовою псалми, Псалтир. Філософсько-поетично транс­формує біблійні сюжети й образи Тарас Шевченко. У 60-х роках ХІХ ст. переклад Євангелія зробив П. Мурачевський. Разом з Іва­ном Пулюєм Біблію перекладав Пантелеймон Куліш, а після його смерті працю завершував Іван Нечуй-Левицький. 1821-го року І. Левицький переклав Новий Завіт і частину Старого Завіту. Інтенсивніше став розвиватися конфесійний стиль у зв’язку з діяльністю Української автокефальної православної церкви під орудою Василя Липківського (1920-1928).

У Західній Україні греко-католицька церква використовувала спочатку для окремих жанрів, а потім і для всіх інших укра­їнську мову. У 30-х — на початку 40-х років українська мова широко використовувалася як культова. Після ліквідації в Укра­їні комуністичним режимом греко-католицької церкви конфесій­ний стиль української мови функціонував тільки за кордоном, де були українські релігійні громади. Там видавалися катехізиси,

Сфера поширення конфесійного стилю — культові установи: церкви, монастирі, скити, теологічні навчальні заклади, моли­товні будинки, релігійні громади, віруючі родини.

Головне призначення конфесійного стилю — допомагати віру­ючим у спілкуванні їхніх душ із Богом, зберігати і продовжувати культові ритуали, об’єднувати віруючих одним почуттям щиро­сердної віри в Бога.

Головні ознаки конфесійного стилю: урочистість і піднесеність як стилістичні домінанти, благозвуччя, символізм та стійкість (стандартність) стильової норми.

До основних мовних стильових засобів конфесійного стилю належить маркована лексика, яку в національній літературній мові називають конфесійною. Це стилістеми Ісус, Різдво, Велик­день, Паска, Трійця, піст, архангел, катехізис, хрещення, чер­нець, гріх, амвон, херувими тощо.

Отже, конфесійний стиль сучасної української літературної мови (усупереч колишнім заборонам і нинішнім конфесійним незгодам церков) зберігає основні риси класичної сакральної мови: урочистість, канонічність словоформи конструкцій, сталість жан­рів (Біблія, Євангеліє, проповідь, молитва, псалом) тощо.

Слово вчителя. У межах кожного функціонального стилю сформувалися свої різновиди — підстилі — для точнішого й доціль­нішого відображення певних видів спілкування та розв’язання конкретних завдань.

Стратегія «Два — чотири — усі разом»

►   Розгляньте узагальнювальну таблицю. Визначте особливості підстилів. Доповніть аблицю даними про епістолярний та кон­фесійний стилі.

Стилістичний аналіз мовного матеріалу (у парах)

►   Виконайте мовностилістичний аналіз тексту за наведеною схе­мою.

Схема мовностилістичного аналізу текста

1. Тема й основна думка висловлювання.

2. Стиль, підстиль тексту, його основні ознаки:

• мета мовлення (обмін інформацією, думками, враженнями; повідомлення; регулювання офіційно-ділових відносин; обго­ворення; різнобічний вплив);
• сфера спілкування (побутові відносини, наука, освіта, офіцій­но-ділові відносини, громадсько-політична сфера, мистецтво слова);

• форма мовлення (писемна, усна);
• форма реалізації стилю (монолог, діалог);
• мовні особливості стилю (лексичні, морфологічні, синтаксичні).

3. Жанр висловлювання, в якому реалізується стиль.

Текст

25 грудня 1934 р.

Дорога старенька!

Живий і здоровий. Одержав від тебе «передачу»: сіру сороч­ку, кальсони, три пари панчіх, рушник, хустки, масло, сало й цукерки. І грошей 20 карбованців. Сердечне спасибі. Тільки ти не турбуйся передачами, бо я ж знаю, яке в тебе скрутне матері­альне становище. То «передача» тільки завдаватиме мені невесе­лого думання. Я тут не голодую й не мерзну. Не одривай у дітей. А що буде потрібно, то я напишу.

Привіт. Цілую тебе, дітей і бабушку.

Ваш чоловік-батько.

М. Куліш

Черкни про здоров’я твоє й дітей. Адреса: Київ, НКВД УРСР (Інститутська 5), Спецкорпус, Кулішу.

Міні-дослідження

►      Прочитайте заголовок. Спробуйте за ним визначити стиль тек­сту. Прочитайте текст, визначте його стиль і жанр. Чи пра­вильними були ваші припущення? Відповідь обґрунтуйте.

УКАЗ

Іде козак дорогою,

Дівку надибає;

Вийняв папір з-за пазухи Та їй і читає:

«І прочая, і прочая.

По сему указу

Козак должен кожну дівку

Цілувать по разу».

— Чуєш, дівко, що в указі?

— Та чую, козаче.

І вже ж рада та дівчина,

Аж мало не скаче!

— А приглянься-но, козаче,

До того указу:

Чи нема там написано,

Щоб іще по разу?

С. Руданський

Діаграма Венна

►   З’ясуйте різницю між різновидами наукового стилю (власне науковим, науково-навчальним та науково-популярним). Ви­значте підстиль кожного тексту.

1. Синонімія — тотожність або близькість значень різних за зву­чанням одиниць одного мовного рівня. Існує також розуміння синонімії як спільності номінацій, тобто здатності різних мовних одиниць позначати одну і ту ж реалію (говорити — балакати — бормотіти — лепетати на позначення акту гово­ріння).

Синонімія здебільшого розглядається як властивість лексики, а також фразеології (З енциклопедії).

2. Різна буває у людей хода. Вона залежить часто від віку, вдачі, настрою тощо. Тому одним дієсловом «ходити» тут не обі­йдешся. Для кожного випадку знайдеться своє, точне слово: йти, крокувати, прямувати, дибати, шкандибати, чеберяти і багато-багато інших.

Слова «з настроєм» звуться емоційними. Серед синонімів де­яких слів вони живуть цілими юрбами (А. Матвієнко).

3. Синоніми — слова, відмінні за звучанням, але однакові чи близькі за змістом. Вони складають синонімічне гніздо, у «цен­трі» якого міститься стилістично нейтральне слово, оточене іншими, з різними смисловими відтінками, оцінним та емо­ційним забарвленням (віхола, хурделиця, заметіль, юга, хуга, завія) (Словник-довідник).

1. Контрольно-рефлексивний етап

Репродуктивна бесіда (за стратегією «Вільний мікрофон»)

• Які функції виконують висловлювання? (Спілкування, пові­домлення, впливу)
• Який стиль зумовлений функцією спілкування? (Розмовно- побутовий)

стиль

стиль

• Висловлювання якого стилю служать для повідомлення? (Висловлення наукового стилю містять наукову або технічну інформацію, а офіційно-ділового — правову, адміністративно- розпорядчу, організаційну.)
• Які є різновиди наукового стилю? (Власне науковий, науко­во-популярний, науково-технічний, науково-навчальний під­стилі.)
• У чому може полягати функція впливу? (Вплив може бути ідейно-політичний, пов’язаний з оцінкою фактів суспільного життя, поведінки людей. Таке завдання висловлювань публі­цистичного стилю. Якщо ж метою висловлювання є форму­лювання естетичних почуттів, образне відтворення явищ життя, — воно належатиме до художнього стилю.)
• Укажіть найхарактерніші мовні риси стилів:

1) розмовно-побутового (Наявність ненормативних засобів просторіччя, діалектизмів, жаргонізмів; використання фра­зеологічних зворотів, експресивної лексики; відхилення від теми, відсутність строгого плану тощо);

2) офіційно-ділового (Використання мовних кліше і штампів, усталених зворотів, стандартних форм, вироблених для кожного виду документів; відсутність образності і пере­носно вжитих слів);

3) наукового і науково-технічного (Використання спеціаль­них термінів, формул, цифрових даних; чітке дотримання послідовності викладу; переважання різнорідних речень; поєднання словесного викладу та різного роду ілюстратив­ного матеріалу (особливо в навчальних текстах); обме­жене вживання образних засобів (доречне передусім у науко­во-популярних виданнях);

4) публіцистичного (Поєднання інформативності та образ­ності, вживання емоційно-експресивних засобів — перенос­ного вживання слів, фразеологізмів, суспільно-політичної лексики, синтаксичних засобів увиразнення);

5) художнього (Використання звукопису, колористичної лек­сики, тропів, синтаксичних фігур увиразнення. У худож­ніх творах із зображальною метою можуть бути викорис­тані будь-які мовні засоби, якщо вони відповідають цільовій настанові автора.).

• Яке місце серед стилів мовлення посідає епістолярний стиль? У чому його особливість? Що ви можете сказати про конфе­сійний стиль?