Мета:             удосконалювати вміння складати тексти публіцис­

тичного стилю, навички складання монологічного висловлювання в публіцистичному стилі; розвивати вміння викладати матеріал послідовно, логічно, з дотриманням стильових ознак; збагачувати слов­никовий запас мовлення учнів засобами оцінки, роз­ширювати кругозір школярів; виховувати моральні якості, доброзичливе ставлення до оточуючих.

Тип уроку: урок розвитку мовленнєвих умінь і навичок.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент

1. Ознайомлення учнів із темою, метою й завданнями уроку
2. Уведення учнів у поняттєво-термінологічний простір уроку

Мозковий штурм

►    Назвіть риси характеру людини, які, на вашу думку, склада­ють поняття мораль.

Комунікативний практикум

• Про відсутність яких моральних якостей у сучасній людині потрібно, на ваш погляд, турбуватися сьогодні?
• Яких людей сьогодні більше, чуйних чи байдужих?
• Чи потрібно сучасній людині милосердя? У чому воно прояв­ляється?

1. Робота над твором

Спостереження-дослідження

►      Прочитайте прислів’я та приказки, які склав наш народ, роз­думуючи над питанням моральності. З якими з них ви згодні? З якими могли б посперечатися?

1. Люди як люди: були б ми добрі. 2. Не всяка стежка без спориша, не в кожної людини добра душа. 3. Не шукай правди в інших, коли в тобі її немає! 4. З золотом, як з вогнем: і тепло з ним, і небезпечно. 5. Зі злості болять кості. 6. На злого чоло­віка і собака бреше. 7. Хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між люди показатися. 8. Слова як мед, а діла як полин. 9. Хто в тем­ряву дивиться, той од світла кривиться. 10. Яка совість — така й честь. 11. Як ми людям, так люди й нам.

►      Прочитайте вислови відомих людей. Чим відрізняються їхні висновки про моральність людини від мудрості народної?

1. У людей, якщо вони не вміють користуватися як належно добром, з добра виростає зло (Демокрит). 2. Краще терпіти зло, ніж його робити (Г. Гессе). 3. Частіше за все щастя приходить до щасливого, а нещастя — до нещасного (Ф. Ларошфуко). 4. Ми щасливі тільки тоді, коли відчуваємо, що нас поважають (Б. Пас­каль). 5. Не зближуйся з тими людьми, які мають гнучку совість (Делакруа). 6. Тому, хто знає, далеко до того, хто любить; тому, хто любить, далеко до того, хто вміє радіти (Конфуцій). 7. Від нестачі поваги до себе виникає стільки ж вад, скільки від зайвої до себе поваги (М. Монтень).

Вибіркова робота

►      Прочитайте заголовки статей із «Молодіжної газети Віннич­чини». Як ви вважаєте, які з них розкривають морально-етич­ні теми? Обґрунтуйте свою точку зору.

1. Навіщо мені батьки, якщо я їм не потрібна? 2. Учні 23 школи презентували свої вишиванки в краєзнавчому музеї. 3. Жалість ніколи не стане коханням. 4. Не купуйте дітям дорогі мобілки.

1. 12-річний вінничанин — чемпіон Європи з гри в шашки.
2. У Вінниці 45 молодіжних організацій. 7. Вінницька молодь слухає якісну музику. 8. Ми — діти ХХІ століття.

Термінологічний практикум

►      Спробуйте дати визначення статті як жанру. Чим стаття від­різняється від замітки?

Коментар для вчителя. Стаття в газету належить до публі­цистичного стилю мовлення. На відміну від замітки, у статті

Робота з текстом

►      Прослухайте текст статті з «Молодіжної газети Вінниччини». Визначте головну думку. Які факти використав автор для її розкриття? Яку аргументацію навів? Як автор починає статтю? Як робить висновок? Знайдіть мовні засоби, харак­терні для публіцистичного стилю.

А ЩАСТЯ — ПОРЯД

Ми постійно кудись поспішаємо і за нагальними та не дуже справами не помічаємо самого життя, яке, неначе корабель, про­пливає повз, залишаючи нас за бортом. Усвідомлення своєї мало- значимості в цьому світі, неможливості досягти бажаного, щось змінити призводить до депресії.

Тоді навіть такі дрібниці, як незадовільна оцінка чи зламаний ніготь перетворюються в справжню трагедію, яка ще раз доводить нікчемність земного існування.

Та спробуймо подивитися на світ іншими очима.

Мабуть, кожен пам’ятає, як у дитинстві не раз ходив шукати місця, де золоте сонечко лягало спати, і знав напевно, що є отой «край землі», де небо зливається з землею. Ми вірили в Діда Мороза і з нетерпінням чекали, що ж святий Миколай покладе нам під подушку.

Пройшли роки. Тепер ми точно знаємо, що досягти горизонту неможливо, а чарівний дідусь і його онучка Снігуронька — це наші батьки. Та іноді нам так хочеться вірити, що у світі трап­ляються дива.

—  Вітаю! У вас щасливий квиток, — каже мені кондуктор трамвая. — Вам неодмінно пощастить!

На обличчі мимоволі з’являється посмішка. З одного боку це — справжнісіньке божевілля думати, що маленький шматочок паперу приносить удачу. Але хіба не можна трішки помріяти?

Кожен із нас вірить у якісь забобони: хтось радіє, коли йому переходять дорогу з двома повними відрами або перебігає сірий кіт, що приносить удачу. Здається, дрібниці, але погодьтеся, що саме вони рятують нас від поганого настрою, налаштовують на щось позитивне, додають впевненості в діях.

Якщо ви не встигли на тролейбус, на ваших колготках з’я­вилася стрілка або зламалися підбори — посміхніться. Адже все це — дрібниці, через які не варто перейматися. «Безвихідних ситу­