Мета: ознайомити учнів з окремими фрагментами біографії письменника, його поезією; розвивати навички виразного читання ліричних творів, визначення засобів художньої виразності та їхньої ролі у віршах; виховувати спостережливість, любов до природи.
Обладнання: портрет письменника, збірки його творів, ілюстрації до них, пейзажні картини.
Теорія літератури: ліричний вірш, ліричний герой, література і дійсність.
ХІД УРОКУ
І. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ
ІІІ. АНАЛІЗ ПИСЬМОВОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ (ТЕМАТИЧНОГО ОЦІНЮВАННЯ)
IV. СПРИЙНЯТТЯ й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Повідомлення учня.
Микола Вінграновський — відомий український поет, прозаїк, кіномитець, лауреат Міжнародної премії УРСР імені Т. Г. Шевченк а. Народився він 1936 року в м. Первомайську на Миколаївщині. Це — південь України, навкруги — лише степ та степ. Ні лісу, ні річки. Лише високе небо, палюче сон¬це, кози й молочай.
Учився Микола охоче, гарно декламував вірші, а пізніше з успіхом грав у виставах на шкільній сцені, і всі говорили, що він буде знаменитим артистом.
Коли після закінчення середньої школи Вінграновський складав екзамени в Київський театральний інститут, екзаменатори запропонували зіграти роль глядача, який сидить у кінозалі й дивиться фільм Чарлі Чапліна, видатного американського кінорежисера, актора-коміка, сценариста. На переглядах фільмів цього майстра кіноглядачі завжди нестримно сміються. Микола здогадався, що подібного чекають і від нього, але зробив інакше. Він сів на стілець, зручно вмостився, посоловілими очима покліпав на уявний екран і… пірнув у глибокий сон дуже втомленої людини. Коли в уявному залі вибухав особливо голосний сміх, він підводив голову, ледь розтуливши вії, поводив очима, щось не- вдоволено бурмотів і знову «засинав». Роль зіграв так добре, що отримав «п’ятірку» з плюсом.
Почалися навчання в акторській групі, але незабаром Вінграновському запропонували відвідувати ще й заняття з режисури. Його помітив визначний кінорежисер Олександр Довженко й забрав на навчання до Всесоюзного державного інституту кінематографії в Москву. Після його закінчення М. Вінгра- новський працював на Київській кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка актором, режисером, сценаристом. У філь¬мі «Повість полум’яних літ» за сценарієм О. Довженка талано¬вито зіграв головну роль — Івана Орлюка. Писати почав у 60- ті роки, є автором численних поетичних збірок. Багато написав і для дітей: збірки «Андрійко-говорійко», «Літній ранок», «Літ¬ній вечір», «Ластівка біля вікна», «На добраніч», повісті «Пер¬винна», «Сіроманець» та ін.
Один із літературознавців писав про митця: «Вінграновський витворив художній світ, законом якого є краса. Тут красиве все — національна гідність і повага до співземлян, ніжність і обурення. За всієї конкретності цей світ принципово відмін¬ний од реального і за вищим рахунком є бунтом краси проти недосконалості й приземленості життя.
Як правило, сюжети його. рухаються перебігом почуттів, якими щедро наділяються звірі, птахи, рослини і води, сполучені в єдиний, самому собі зрозумілий і достатній світ».
2. Виразне читання поезії М. Вінграновського «Грім».
3. Колективна робота.
(Застосовується метод «Мозкова атака».)
Завдання: схарактеризувати автора за його поезією.
(Орієнтовні відповіді (з обґрунтуванням): Автор має багату уяву, фантазію (може уявити грім у вигляді дядька), лю¬бить природу (оживлює, змальовує із замилуванням), добрий (по¬казує, як грім допомагає деревам), оптиміст (бачить навіть сад «щасливим»).)
4. Повідомлення учня про грім, грозу як природне явище.
(Див. Додаток до уроку 11.)
5. Розгляд ілюстрацій, пейзажних картин, фотографій, репродукцій з відомих картин художників про грозу.
6. Порівняльна робота.
Учні під керівництвом учителя порівнюють науковий опис грози з художнім, зробленим М. Вінграновським, а також зобра¬женим на картинах художників. Знаходять спільне та відмінне.
7. Аналіз художніх засобів і визначення їх ролі у творі.
| Була гроза, і грім гримів,
Він так любив гриміти, Що аж тремтів, що аж горів На трави і на квіти. |
звукопис (алітерація) нагромадження приголосних звуків для передачі гуркоту грому |
| грім гримів зі сливи слив | тавтологія (повторення) для підсилення звукового образу |
| грім жив у хмарі, бачив; умив озерам очі; заговорила груша; грім сказав собі | метафори (уособлення), оживлення явища для образності змалювання |
| щасливий (сад) | епітет образно змальовує предмет, надає бадьорого, радісного звучання творові |
| «Трусніть і грушу, дідьку грім, Бо важко мені дуже» | пряма мова,
звертання — наближає до читача, надає висловленню динамізму, експресивності і разом з тим задушевності |
| гримів — горів, гриміти — квіти, згори — яри, хоче — очі, опустив — слив, грушу — мушу, собі — голубі | точні рими, які надають творові ритмічності, бадьорого тону |
8. Інтерактивна вправа. робота в парах.
Завдання: сформулювати головну думку поезії М. Вінгра- новського «Грім».
(Природа прекрасна, треба лише вміти бачити цю красу й цінувати її.)
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Олесь Кмітливець із козаком Мамаєм зашифрували кілька народних прикмет, пов’язаних із громом. Розгадайте їх.
1)
Безперервно річці –
| ^Потемніла^ !/ |
Якщо ^ |
| – буде |
грози. ‘ |
| в |
/X вода |
| ^ ‘—————— | |
| ( гримить ) \ |
/ X грім — ^ |
| / ” . |
Відповіді:
1) Потемніла вода в річці — чекай грози. Якщо безперервно гримить грім — буде град.
2) Мурашки ховаються — буде сильний дощ і гроза. Як вів¬ці веселі й б’ються — на дощ із грозою.
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Навчитися читати вірш «Грім», аналізувати його (за бажанням можна вивчити напам’ять); зробити ілюстрації; окремим учням підготувати повідомлення про Сонце.
VII. ПІДСУМОК
Д о д а т о к до уроку 1 1
Грім — акустичне явище, що супроводжує блискавку — тріск або гуркіт, викликаний різким розширенням повітря внаслідок збільшення температури під час електричного розряду.
(З «УСЕ».)