Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю С. Руданського, поняттям «співомовка»; розвивати навички виразного читання ліричних творів, їх аналізу, визначення головної думки; виховувати почуття гумору, оптимістичне світобачення.

Обладнання:            портрет письменника, збірки його творів, планшети-плакати з теорії літератури (жанри гумору).

Теорія літератури: поняття про гумор, його жанри; співомовка.

         Хід уроку 

I.       ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

II.      МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

III.    АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Перевірка домашнього завдання.

1)         Виразне читання, аналіз поезії «Журба» Л. Глібова.

2)         Огляд ілюстрацій.

3)         Заслуховування усних творів-роздумів за ідеєю твору «Журба».

IV.    СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1.         Слово вчителя.

Ви, напевне, помічали, що людині, яка має добре почуття гумору, легше долати життєві труднощі. До такої людини тягнуться й інші, прагнучи поспілкуватися з нею, потоваришувати, отримати заряд енергії, бадьорості, життєрадісності. А що ж таке комічне, смішне?

Комічне — це смішне, те, що нам здається не таким, яким має бути.

Основні види комічного

Гумор — співчутливе, доброзичливе зображення смішних вад вдачі героя або недоліків громадського і побутового життя з метою їх виправлення

Сатира — різке, глузливе висміювання вад, недоліків у вдачі персонажа, у подіях та явищах громадського чи побутового життя з метою їх викриття і заперечення.

Сарказм — зле, в’їдливе висміювання серйозних вад у ха-рактері персонажа, подіях та явищах громадського або побутового життя з тим, щоб викрити їх потворну суть і викоренити, знищити, бо виправити їх не можна.

Іронія — іносказання, яке виражає насмішку або лукавство; подвійний зміст, коли сказане у контексті мови набуває проти-лежного значення; висміювання, яке містить у собі оцінку того, що висміюється. Іронічне ставлення передбачає насмішку, певним чином сховану або таку, що легко виявляється в інтонаціях автора-оповідача; почасти виступає у вигляді похвали.

Жанри гумору

Байки, усмішки, гуморески, співомовки, анекдоти та ін.

Один із цих жанрів гумору придумав український письмен¬ник Степан Руданський.

Співомовка — це короткий гумористичний вірш, часто побудований на якомусь народному анекдоті, приказці або каз¬ковому мотиві.

(Учні роблять запис до літературознавчого словничка.)

Степан Руданський народився на Вінниччині в сім’ї сільського священика. Його життєвий шлях був наперед визначений — стати, як і батько, священнослужителем, мати достатньо спокійне й за¬можне життя. Але Руданський, всупереч волі батьків, обрав собі інше. Після закінчення бурси та духовної семінарії він вступив до Петербурзької медико-хірургічної академії і через це був позбавлений матеріальної підтримки рідних.

І все ж Степан став лікарем і поетом, на той час ще не визнаним. У Ялті, де він працював, за чесну працю, освіченість і безкорисливість (бувало, за власний невеликий кошт купував ліки для хворих, давав їм притулок у своєму помешканні) його щиро шанували й навіть обрали мировим суддею округу. Захищаючи права простих людей Степан Руданський ледь не позбувся посади.

Тільки коли не стало поета, його творчістю по-справжньому зацікавилися в Україні. До його спадщини належить багато лі-ричних віршів, балад, поем, казок, байок, перекладів.

Та найбільшої слави зажили його співомовки — дотепні, ди-намічні, сюжетні, з використанням різноманітних засобів гумо¬ру та сатири.

2.         Виразне читання співомовки «Вовки».

3.         Обмін враженнями щодо прочитаного, словникова робота.

Збілів — поблід;

став — ставок, водоймище;

пак — тут: може, ж

їден — один.

4.         Аналіз співомовки.

Запитання та завдання у ч н я м

(Можна дати окремим групам або парам, щоб учні мали мож-ливість порадитися.)

1)         У формі чого побудований твір? (У формі діалогу.)

2)         Що, на ваш погляд, лягло в основу співомовки? (Народ¬ний анекдот.)

3)         Чого злякався ліричний герой? (Миші.)

4)         А що ж спільного між вовком та мишею? (Колір — обидві тварини сірі; інколи навіть мишу дуже бояться.)

5)         Що у нас викликає сміх? (Перебільшений страх героя.)

6)         Чи бувають у реальному житті подібні ситуації? Наведіть конкретні приклади за власними спостереженнями.

5.         Пошуково-дослідницька робота.

1-ша г р у п а. Доводить, що твір С. Руданського «Вовки» — за жанром співомовка. (Учням треба скористатися визначенням співомовки.)

2-га     група. Визначає, які засоби комічного використовуються у співомовці «Вовки». (Гумор, гіпербола та ін.)

3-тя     група. Знаходить відповідні художні засоби в співомовці.

4-та група. Знаходить продовження аналогії історії в анек-дотах, казках. (Про те, як пастух, жартуючи, кричав, що на нього напали вовки. Люди кілька разів прибігали на порятунок, вірячи йому. Коли ж справді на отару напали вовки, пастух нікого не докликався, бо всі подумали, що він знову сміється зі своїх односельців.)

V.      ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Завдання від козака Мамая.

Гумор — це улюблена тема геніального сміхотворця і лицаря козака Мамая.

Навіть за найскладніших обставин він не втрачав почуття гумору.

Тож козак Мамай пропонує учням виконати його завдання.

1)         Хто останній або хто найбільше назве прислів’їв та приказок про вовка. (Про вовка промовка; аж вовк у хату; вовка ноги годують; вовчий апетит; вовча натура (вдача); вовків боятися — в ліс не ходити і т. ін.)

2)         Хто швидко назве ті числа, які є у співомовці С. Руданського «Вовки»? (Сто, п’ятдесят, десять, один.)

3)         З ким розмовляв герой співомовки? (З Іванком.)

VI.    ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Навчитися розповідати про письменника, виразно читати й аналізувати співомовку; зробити ілюстрації. Для учнів високого рівня — провести дослідження на тему «Образ Вовка у народних казках, байках, анекдотах та інших творах»; окремим учням підготувати повідомлення про козаків.

VII.   ПІДСУМОК