Мета: поглибити знання учнів про поняття «мова» і «мовлення», про форми мовлення (усне й писемне), про види мовленнєвої діяльності; удосконалювати вміння читати мовчки; виховувати мовленнєву культуру.

Обладнання: підручник, текст для читання мовчки.

          ХІД уроку        

І.       ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

ІІ.      ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

ІІІ.    МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

IV.    АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1.         Гра «Хто більше».

Завдання: навести приклади прислів’їв, в яких йдеться про культуру спілкування.

(Клас поділяється на три групи, кожна група по черзі називає прислів’я. В кінці підраховуються бали — кількість правильних відповідей.)

Приклади прислів’їв Шабля ранить тіло, а слово — душу.

Добрим словом мур пройдеш, а лихим і у двері не ввійдеш. Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — завзятих ворогів.

На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.

2.         Творча робота.

Скласти зв’язне висловлювання на тему: «Культура спілкування: що це таке, або Як я розумію цей вислів».

V.      СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1.         Бесіда з учнями.

—        У чому полягає різниця між мовою і мовленням?

—        Чому мовлення є найважливішим способом спілкування і пізнання?

—        Які види мовленнєвої діяльності ви знаєте?

—        Охарактеризуйте кожен із видів мовленнєвої діяльності.

—        В яких ситуаціях ми користуємося усним мовленням, а в яких — писемним?

—        Що називається діалогом? монологом?

—        Навести приклади із шкільного життя, коли ви користу¬єтесь діалогічним мовленням, а коли — монологічним.

2.         Робота в зошитах.

(У результаті бесіди учні у зошитах роблять записи у вигляді схем.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

VI.    ПРОВЕДЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ЧИТАННЯ МОВЧКИ

1.         Читання учнями тексту.

Собака і ворони

Чи може одна ворона подолати собаку? Ясно, що не може.

Скільки ж треба таких ворон, щоб собака перелякався і втік?

Я був думав раніше, що й цілий табун ворон не подужає со¬баки — де ж їм! Собака як кавкне, як клацне — так і нема во¬рони.

Так я гадав, аж поки не занесло мене на берег Каспійського моря. Там довелося мені щось побачити.

Ворона там така, як і в нас: сіра з чорними крильми. Та, як і в нас, ворони люблять сидіти при воді. Сидять на березі моря і ждуть.

Може, якусь рибку напівздохлу викине хвиля.

Може, якийсь невеличкий краб вилізе з-під каменя.

Може, якийсь морський черв’як забариться на неглибоко¬му місці.

Сидять ворони і ждуть. Сидять, а самі озираються, чи не йде хтось великий та страшний, скажімо, людина, чи кіт, чи собака. Як хтось підійде, так ворона зараз: «карр!» — і поле¬тіла.

Облетить кругом, обдивиться, хто це йде, ще раз крикне «карр!» і сяде недалеко.

Як вечір, то всі ворони збиваються докупи і так табуном ле¬тять на берег моря.

Рано, ще вдосвіта, я вийшов повз залізничне депо, де сплять паровози, на море. Перед тим увечері я підбив качку і не знайшов, бо було поночі. Думав: знайду вранці.

Та коли я прийшов, то побачив: уже знайдено мою качку, і знайшов її собака.

То був нічий собака. Скуйовджений він був, брудний і жив сам по собі. Ніхто його не годував, а їв він, що знайдеться. Безпритульний собака.

Видно, шукаючи дохлої риби, нанюхав він мою вчорашню качку. Отож він ліг, забрав качку між передні лапи і налаго¬дився снідати.

Я вже налагодився йти до нього і забирати качку, коли чую вгорі: «карр!» — прилетіли дві ворони і посідали коло собаки.

Ну, думаю, це він ще й ворон ловитиме. Цікаво подивити¬ся. І справді, ходить ворона перед самим собачим носом, наці¬ляє на качку.

Собака лежав, лежав, коли як кинеться до ворони. Вона собі «карр!», підлетіла трохи, знову сіла. Собака до неї, а друга ворона вже сіла на качку, довбає тим часом.

Собака добрав, що його обдурено, і назад до качки. Ворона качку покинула і підлетіла. Літають обидві, крутяться над са¬мою собачою головою.

Тепер собака, видно, вирішив плюнути на ворон, бо все одно не впіймаєш, і взявся знов до качки. Зараз же обидві во¬рони посідали і ходять навколо.

Коли одна як довбане собаку в хвіст. Загарчав собака і до ворони, а друга тим часом качку довбе.

Стало собаці жарко. Тут не те, щоб упіймати, а мабуть, не дадуть прокляті ворони й поснідати як слід. Треба тікати. Собака підхопив качку і подався підтюпцем геть від моря.

Але й воронам сподобалося качине м’ясо. Вони — за собакою. Одна над головою крутиться, зазирає в очі — от-от виклюне око! А друга сяде на спину собаці, довбне і одлетить. Собака кричить, повертається до неї, тоді перша ворона його ззаду б’є. І спереду лихо і ззаду біда. Присів собака, хвоста підібгав, гарчить, зубами клацає.

А ворони насміліли, уже й сидячого довбають. То одна, то друга.

Коли собака високо-високо заскавчав, покинув качку і втік. Ще трохи провели його ворони, на прощання ще разів зо два довбанули, щоб не забував, і повернулися до качки.

Так дві ворони подужали одного собаку.

(527 сл.)         (М. йогансен)

2.         Проведення тестування.

1.         Де стався описаний випадок?

а)         На березі Азовського моря;

б)         на березі Чорного моря;

в)        на березі Каспійського моря.

2.         Що вполював автор?

а)         Гуся;

б)        качку;

в)         куріпку.

3.         Куди ворони летять ночувати?

а)         На скелі біля моря;

б)         до лісу;

в) у виноградні садки.

4.         Хто перший знайшов качку?

а)         Собака;

б)         ворони;

в)         письменник.

5.         Скільки ворон подужали собаку?

а)        Дві;

б)         три;

в)         чотири.

6.         Що сподобалося воронам?

а)         Довбати собаку;

б)         качине м’ясо;

в)         веселе забавляння.

VII.   ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

[1]       Підручник, вправа 27 (письмово).

[2]       Підручник, вправа 23 (письмово).