Мета: повторити та узагальнити знання учнів про види запису почутого, особливості тез і плану; удосконалювати навички сприйняття на слух текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення; розвивати навички самостійної роботи, мовленнєво-комунікативні вміння, довгочасну та короткочасну пам’ять; збагачувати словниковий запас, удосконалювати вміння складати діалогічне й монологічне висловлювання; виховувати толерантність, повагу до рідної мови, сприяти тому, щоб учні замислювалися над сенсом людського існування взагалі й особистого життя.

Тип уроку: урок розвитку мовленнєвих умінь і навичок.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення учнів із темою, метою і завданнями уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Комунікативний практикум

Які ви знаєте види опрацювання тексту?

Визначте головні особливості кожного з них.

Види роботи з текстом

• Тези
• Конспект
• Реферат
• Анотація
• План
• Тематичні виписки

ІV. Виконання творчих і дослідницьких завдань, спрямованих на розвиток мовленнєвих умінь

Аудіювання тексту. Виконання завдань

Прослухайте уважно текст. Визначте його стильову належність.

ПОВАГА

Після всього пережитого на засланні почуття самотності ще більше заполонило душу нашого Кобзаря, і він остаточно наважився одружитися. В дорозі до Петербурга та Москви обставини змусили Тараса Григоровича зупинитись у Нижньому Новгороді. Очікуючи дозволу на в’їзд до столиці, а Також приїзду друзів (Щепкіна,- Куліша), він швидко знайомиться з оточенням, зокрема з молодою і дуже вродливою шістнадцятирічною артисткою Катрусею Піуновою. З приїздом Щепкіна вони вирішують влаштувати виставу “Москаль-чарівник”. Ішоет разом із Щепкіним допомагає молодій акторці опанувати українську мову.

Про своє перше знайомство з Шевченком Шунова значно пізніше розповідала так:

“Це було 1857 року. В одній із звичайних вистав,, у якій я була, зайнята, в антракті перед водевілем наш антрепренер прийшов за лаштунки з якоюсь незнайомою людиною. Цей незнайомий був великий український поет Т. Шевченко. З деякими акторами антрепренер познайомив Тараса Шевченка. Була-йому представлена і я. Я зробила перед Тарасом Григоровичем реверанс — він подав мені руку, очі його пильно й ласкаво дивилися на мене. Він посміхнувся і сказав:

—        Вами я завжди милуюсь, коли бачу вас на сцені.

Під гримом я почервоніла до вух. У. збентеженні я Щось пробурмотіла, не знаючи, що Мені казати, щоб висловити йому своє задоволення, свою радість з приводу знайомства з ним. .

Ми всі знали, що в Нижньому Новгороді живе Тарас Шевченко, знали про його повернення із заслання, але про можливість познайомитися з ним, розмовляти з ним — ніхто з нас і не мріяв… Наспів третій дзвінок… і я ще раз зробила кніксен перед Тарасом Григоровичем, сказала йому:

—        Мені треба йти на сцену… Зараз починають.

—        Будьте, як завжди, чудові,— ласкаво тионуяи руку, сказав великий поет.

Я побігла на сцену.

Серце моє налаталося так сильно і так часто, що я ледве переводила подих. Якесь незрозуміле хвилювання охопило мене від його теплого потиску руки. В ньому була якась чарівна простота… Коли я вийшла на сцену і знову в партері побачила ласкаві очі поета, я мимоволі посміхнулася, і натхнення — творчйй вогонь — охопило всю мою істоту.

Незабаром приїхав до Нижнього Новгорода відомий актор Михайло Щепкін, що мав на меті відвідати Т. Шевченка. На прохання поетай новгородців артист узяв участь у кількох виставах.

Побачивши Піунову на сцені, Щепкін відчув у ній великі здібності. Вона грала з ним головні ролі в кількох п’єсах. Коли почали готувати “Москаля-чарівника”, де Піунова дістала роль Тетяни,, потрібно було вчити українську мову. Для цієї мети артист Щепкін взяв на допомогу Тараса Шевченка, про що Катерина Піунова згадує так:

“Була субота… Я сиділа у своїй кімнаті, переді мною горіла лойова свічка. Я заглибилась у читання ролі Тетяни… Українські слова були для мене нові і погано зрозумілі. У передпокої пролунав дзвінок. Я побігла відчиняти двері… до передпокою зайшов мій батько і Тарас Григорович Шевченко.

—        Ось якого вчителя знайшов, Катерино Борисівно, тобі наш Михайло Семенович Щепкін.

Тарас Григорович, Й як згадує далі Піунова,, — струшував з коміра своєї шуби сніг, а вона кинулась допомагати.

–           Не треба, не треба, серденько; Тарас давно сам себе одягає і роздягає, — весело сміючись і скидаючи свою важку шубу, сказав Шевченко”.

З того дня почались у них лекції української мови. Перед самою виставою Тарас Григорович сказав: “За вас, Катрусю, я спокійний”, — і пішов дивитись виставу.

Піунова, як видно із Шевченкового щоденника, зіграла свою роль так, що глядачі ревіли від захоплення, та й сам Шевченко, За словами Щепкіна, більше від усіх шалів у театрі: він кричав і тупав ногами від задово-лення.

Після того Тарас Шевченко дуже часто відвідував Катрусю, приносив їй книжки і читав їх разом з нею.

“Тарас Григорович, — згадує вона, — любив мене, як свою рідну дитину”.

Певно, що Піунова припала до серця нашому поетові, можливо, дійсно, в її особі він знаходив якусь частку своєї трагічної Оксани. Він часто відвідував її, ходив з нею по знайомих, де їх радо зустрічали. Шевченко був завжди веселий, багато жартував. Закохавшись, Тарас Григорович намагався одночасно впливати на її досить провінційний світогляд, на її смаки. Проте про свої почуття він, пер но, не говорив або вона не сприймала того серйозно. Бо коли він нарешті зайшов у справі одруження до її батьків, то це сприйняли як несподіванку.

Це було, як згадують його друзі, так. Шевченко при-їхав до Піунових, але дівчина саме збиралася йти на репетицію. Поет цього разу був серйозний, зосереджений, що навіть налякало дівчину, і вона хотіла швидше піти.

—        Почекай, дівчино, вернись! Щ сказав їй жених.

—        Пустіть, мені треба на репетицію!

—        Серденько моє, почекай.

Наречена вернулась до хати, де сидів її батько.

– От і батько! — сказав Шевченко і попросив покликати матір. На його прохання всі сіли. Лише Катруся стояла посеред кімнати, не знімаючи капелюшка. І Шевченко тут попросив батьків віддати за нього дочку. Дівчина стояла ні жива ні мертва.

Щоб пом’якшити відмову, мати намагалася довести, що вона ще дитина, а він значно старший.

Після того Тарас Григорович іще деякий час намагався тримати зв’язки, надсилати літературу, але, побачивши небажання навіть підтримувати знайомство, пише їй ці-кавого змістовного листа, з якого яскраво банимо його ставлення до Діунової.

“Люба і щироповажана Катерино Борисівно! Я сам приніс вам книги, і приніс з тим, щоб ви їх прочитали. Але ви, не прочитавши їх, прислали мені назад. Як пояс¬нити мені ваш вчинок? Він ставить мене рішуче у безвихідь, особливо якщо взяти, до уваги нашу сьогоднішню розмову. Чи не відповідь це на мою пропозицію одружи¬тись? Якщо це так, то я прощу вас висловити мені її ясніше. Справа надто для мене важлива. Я вас люблю і кажу вам це просто, без усяких вигуків і захоплень. Ви досить розумні для того, щоб вимагати від мене палких висловлювань про кохання, я надто люблю і поважаю вас^щоб уживати безсоромності, так прийнятої у «віті. Зробитися вашим чоловіком для мене найбільше щастя, і відмовитись від цієї думки буде тяжко. Але Кодидоля вирішила інакше, якщо я мав нещастя не сподобатись вам і якщо повернуті вами книги означають відмову, то нема чого робити: я мушу підкоритись обставинам. Але у всякому разі ні почуття мої, ні повага до вас не зміняться, і якщо ви не можете або не .хочете бути моєю дружиною, то дозвольте мені лишити хоч одну втіху —- лишитись вашим другом і постійною відданістю заслужити ваше добре ставлення і повагу. В чеканні відповіді, яка мусить вирішити мою долю, лишаюсь відданий вам і глибоко люблячий Тарас Шевченко”.

Д. Чуб. 1200 сл.

Запитання і завдання

1.         Після заслання Т. ШевченрО’ вирішив:

а)         одружитися;

б)         поселитися на. Україні;

в)         поїхати вчитися до Італії;

г)         жити в Петербурзі.

2.         У Нижньому Новгороді його відвідав:

а)         художник К. Брюллов;

б)         композитор М. Березовський;

в)         актор М. Щепкін;

г)         письменник П. Куліш.

3.         Знайомство Кобзаря з Катериною Піуновою відбулося:

а)         у театрі;

б)         на вечірці у знайомих;

в)         у музеї;.

г)         на вулиці.

4.         Юну актрису поет вразив:

а)         своєю красою;

б)         своєю силою;

в)         своїм талантом;

г)         своєю простотою.

5.         Разом із Михайлом Щепкіним К. Піунова грала у спектаклі:

а)         “Назар Стодоля”;

б)         “Наталка Полтавка”;

в)         Москаль-чарівник”;

г)         “Сватання на Гончарівці’

6.         Т. Шевченко часто зустрічався з акторкою з метою:

а)         навчити її української мови;

б)         рецензувати написані нею твори;

в)         намалювати її портрет;

г)         гарно провести час.

7.         Т. Шевченко на своє освідчення К. Піуновій одержав відмову:

а)         з уст самої Піунової;

б)         її батьків;

в)         її нареченого;

г)         її антрепренера.

8. Надісланий Т. Шевченком лист К. Піуновій свідчить:

а)         про його серйозні почуття;

б)         про легковажність і несерйозність намірів;

в)         про легкий флірт;

г)         про розчарування у своєму коханні.

9.         Закоханому Кобзареві в цей час було:

а)         43 роки;

б)         50 років;

в)         25 років;

г)         30 років.

10.       Даний текст має заголовок “Повага”, тому що в ньому йдеться про:

а)         повагу друзів до Т. Шевченка;

б)         повагу Т. Шевченка до К. Піунової;

в)         повагу К: Піунової до Т. Шевченка;

г)         стосунки й взаємоповаги між К. Піуновою і Т. Шевченком.

11.       Слово “антрепренер” означає:

а)         режисер;

б)         сценарист;

в)         літературний критик;

г)         власник театру.

12.       Даний текст має ознаки:

а)         наукового стилю;

б)         художнього стилю;

в)         публіцистичного стилю;

г)        розмовно-побутового стилю.

Завдання, до третього варіанта: Розкрийте, чому заголовок тексту має назву “Повага’.

V. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія

Заслуховування монологічних висловлювань.

Оцінювання роботи учнів на уроці.

VІ. Домашнє завдання

Напишіть твір-мініатюру «За що я вдячний своїй школі».