БАГАТОЗНАЧНІСТЬ – це наявність в одного й того ж слова кількох зв’язаних між собою значень. Напр., дієслово вірити має такі лексичні значення: 1) бути впевненим, переконаним у чому-небудь;
2) приймати щось за правду; 3) мати довір’я до когось; 4) бути релігійним, вірувати. Те, з яким значенням виступає слово, визна¬чається його сполучуваністю з іншими словами: 1) вірити в без¬смертя; 2) вірити в ту розповідь; 3) вірити братові; 4) вірити в Бога.
Слово з’являється у мові з одним значенням, воно називається первинним, прямим. Пізніше в результаті переосмислення прямого значення у слові виникають вторинні, переносні значення. Ці значен¬ня виникають різними способами. Так, нове значення може виникнути шляхом перенесення назви з одного предмета на інший за якоюсь подібністю – форми розташування кольору, цінності, враження (золо¬тий годинник – золота осінь, золоте серце, золоті руки). Такий
6

тип перенесення назви називається метафорою. Перенесення назви з одного предмета на інший може відбуватися за суміжністю, тобто на основі певних зв’язків між предметами – просторових, ча¬сових, причиново-наслідкових і ін. Напр., коли ми говоримо “Клас готується до екзамену”, то маємо на увазі учнів. Отже, слово клас уживається замість слова учні. Цей перенос назви можливий тому, що між двома предметами (клас і учні) є зв’язок. Такий спосіб виникнення нового значення у слові називається метонімією.
Усі значення багатозначного слова пов’язані між собою і утво¬рюють семантичну (значеннєву) єдність.