ДІАЛЕКТИЗМИ – характерні для територіальних діалектів слова, що вживаються в літературній мові. Напр.: кибель – відро, клепаня- вид чоловічого капелюха, когут – півень, нанаиика – хрещена мати, стрий – дядько по батькові, борше – швидше, тлустий – повний, товстий, таний-дешевий, видіти-бачити. Як територіально обме¬жені слова, діалектизми порушують норми літературної мови. Проте вони можуть вживатися в художній літературі, рідше – в публіцистиці для створення місцевого колориту або для мовленнєвої характерис¬тики персонажів. Напр., майстерно вживав діалектизми у своїх тво¬рах В. Стефаник: “Катруся лежала нерухомо, водила сухонькою ру¬кою по тварі”; “Робота йшла пиняво і Дмитро сердився”.
Діалектні слова можуть поступово переходити в літературну мову. А часто вживані в художніх творах діалектизми вміщують у словники літературної мови, але з позначкою “діал.’-діалектне. Є спеціальні словники діалектної лексики, напр., “Словник полтавських говорів” В. С. Ващенка (1960).