Край золотого бережка
вода струміла,
щока, солона і гірка,
мені щеміла.
179 Василь Стус
Єдвабом теплим обдало
мій зір колючий,
вечірнє сонце відійшло
за дальні кручі.
І захід дзвоном калатав,
і звістувала
зоря між радісних заграв,
що ніч настала.