Я хліба поклав горобцям на вікно —
нехай подзьобають ізрана.
Давно ж я з птахами не бавивсь, давно!
І тут зауважив неждано:
сорока-ворона дзьобала мій хліб
і зизо в вікно позирала —
ота, що у кілька ґратованих шиб
цю кару мені віщувала.
23.1.1972
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Поглянув у німе вікно
Наступна: Як крига, падає навкруг