ЛЕКСИКОГРАФІЯ (від гр. lexikos – словник і grapho – пишу) – розділ мовознавства, що займається теоретичними проблемами укладання словників, збиранням, упорядкуванням і описом словникового мате¬ріалу.
9

Залежно від лексичного матеріалу, способу його опрацювання і призначення розрізняють енциклопедичні словники і словники за- гальномовні (філологічні). Енциклопедичні словники тлумачать не слова, а позначені словами поняття, дають відомості про істо¬ричних осіб, діячів науки, культури, пояснюють факти, явища з най¬різноманітніших галузей життя – науки, мистецтва, політики, еконо¬міки, права і ін. Напр.: “Українська радянська енциклопедія” (УРЕ) в 17-ти томах, “Українська літературна енциклопедія” і ін. У філо¬логічних словниках пояснюються слова (їх значення, походження, написання, вимова тощо). Відповідно до того, як описуються сло¬ва, словники бувають різних типів. Один із найважливіших типів філологічних словників – це тлумачний словник. У ньому пояс¬нюється лексичне значення слова. Найкращим тлумачним словни¬ком української мови є “Словник української мови” в 11 томах (К., 1970-1980). Важливими є також словники перекладні, орфо¬графічні, орфоепічні, етимологічні, словники синонімів, ан¬тонімів, омонімів, паронімів Є спеціальні словники, в яких звер¬тається увага на складні випадки утворення і вживання граматич-них форм слів (“Словник труднощів української мови”. – К., 1989).
Укладання словників – це дуже важлива наукова і просвітницька справа. Без словників неможливо вивчати мову, її словникове багат¬ство, норми літературної мови.