ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ СЛОВА-закріплення суспільною практи¬кою за словом уявлення про певний предмет, явище, стан, дію, якість. Більшість слів називають предмети (бандура – український народний музичний інструмент; млин- споруда, де розмелюють зерно на бо¬рошно), їх ознаки (дерев’яний – зроблений з дерева; синій – колір, середній між голубим і фіолетовим), кількість (п’ять, сорок сім, тися¬ча), дії, процеси (читати-сприймати написане, промовляючи вго¬лос). Такі слова є повнозначними, самостійними. Службові частини мови (прийменники, сполучники, частки) не мають лексичного зна¬чення.
Одне слово може мати кілька лексичних значень (багатозначність). У такому разі розрізняють пряме та переносне значення слова.
Пряме (основне, головне значення, яке безпосередньо співвідно¬ситься з явищами об’єктивної дійсності. Напр., слова листоноша, чорний, кипіти мають такі основні значення:
1. Людина, яка розносить кореспонденцію.
2. Кольору вугілля.
3. Вирувати, випарюватися відсильного нагрівання.
Пряме значення слова не залежить від контексту.
Переносне значення (непряме) виникає шляхом переносу назв з
одного явища дійсності на інше на основі подібності, спільності їх ознак, функції. Напр., слово чорний має такі переносні значення:
1. Той, що набув темного кольору: чорний від сажі.
II

2. Неголовний, допоміжний: чорний хід.
3. Тяжкий: чорні думки.
Переносні значення можуть зберігати образність: чорні думки, кипі¬ти люттю. Такі значення закріплені у мові, фіксуються у словниках.