НЕОЛОГІЗМИ (від гр. neos – новий, logos – слово) – нові слова, що недавно увійшли в мову. Особливістю цих слів е виразний відтінок новизни, свіжості, який відчувається носіями мови. Неологізми з’яв¬ляються у мові для того, щоб назвати нові предмети і явища (біоніка, інформатика, відеокасета, менеджер, панадол) або ж замінити вже існуючу назву предмета, явиида іншою, точнішою, зручнішою для спілкування назвою (напр., свого часу з’явилося слово льотчик замість літун, загс поряд із словосполученням запис актів грома¬дянського стану). Перебування слова в “неологізмах” звичайно бу¬ває недовгим. Якщо нове слово утворено вдало, а явище, назване цим словом, міцно увійшло в життя, то неологізм уже не сприймаєть¬ся як нове слово, стає звичайним словом (телевізор, магнітофон, агітпункт, нафтопровід).
Новизну, свіжість, незвичайність довго зберігають авторські (інди-відуально-авторські) неологізми, які створюються письменниками: зрадні (слова), громовиця, сперечниця (Леся Українка); житечність, лірити, весніти, прозорити, трояндно-шовково (П. Тичина); підне- бесність, зашовковитися (М. Стельмах). Як правило, такі неологіз¬ми не виходять за межі авторського мовлення, не стають загально¬вживаними словами.