Це час покар. Останнє — хто єси?
Останнє й перше. І в житті єдине.
Перед тобою — всі твої хвилини,
усі твої оджилі голоси.
Світ у тобі. Згуби чи вознеси,
чи це прокляття ачи благостиня?
І сполотніла, ждавши, Україна,
спередвіків зрадливої краси.
Це час покар. Кажи — ти вже доріс
до свого болю? Що твоєю кров’ю
увесь окіл сподіється з любов’ю
того, хто мужньо все це переніс?
Це павза павз — найперша і остання.
А де твій розквіт? Де твоє згасання?