Кому жити, а кому не жити —
тільки серце трудити своє.
Не шукай дороги, посполитий,
тішся тою, що Господь дає.
Бо живі не обирають щастя,
але горе обирає нас.
Славен, Боже, будь за всі напасті,
як пробуде славен віщий глас,
бо не дав нам тиші кам’яної,
кам’яного спокою не дав,
але, поділивши нас надвоє,
єдинитися зобов’язав.
Через смерть вертай до існування,
через муку до блаженства йди,
віща повінь самопочезання
змиє наші всі земні сліди.