Одна — червона скеля,
а друга скеля — чорна,
і корчиться між ними
горизонтальний крик.
По вижовклій пустелі
змія повзе проворна
і висуває хтивий
роздвоєний язик.
Глухі судоми болю
посовгнулись, як брили,
їх рунтають оргазми
ізвомплених бажань.
Пізнай свою недолю,
як тіні оступили.
Гниє любов. Міазми
її хлипкі, як хлань
напівпомітних жестів
і корчів непомітних,
і довжених агоній,
і витерплих терпінь.
Ані ганьби, ні честі
між чорних пащ неситих,
підпалені комоні
згубили власну тінь.
Одна — червона скеля,
а друга скеля — чорна.
Над ними сизь небесна
уся, як смерть, бліда.
Усесвіту пустеля
небавом нас огорне,
і, мертва, не воскресне
нам молода біда.
6.VIII.1972