Усе — як треба. Все — отак, як треба.
І не покутуй бо чужі гріхи,
що стали ніби власні. Все, що в тебе,
з тобою і пробуде. І верхи
твоїх дерев попустять ще пагіння,
зчорнілі пальці барва одживить.
Іще діждешся щедрого насіння,
коли, померлий, знову схочеш жить,
аби пройти дорогами старими
і віднайти усі старі шляхи,
де молодість, загублена між ними,
тяжкі чиїсь покутує гріхи.
11.VIII.1972