І сто подоб нуртується. Душа
струмує, мов осіння чорна хвиля.
Лиш тужне жебоніння без зусилля
336 Збірка «Час творчості»
і плес ані вітрець не зворуша.
Сядь коло берега. Під сосни сядь
і виглядай себе, іще до ери.
Кошлатиться душа, немов пантера,
таж ось вона, твоя солодка падь,
якою тільки в світі ти й живеш,
якою тільки ти себе й чекаєш.
Хоч де ти? Хто ти? Що ти? Сам не знаєш
і в ста відбитках образ пізнаєш?
7.IX.72