Кажи, акторе, де твої лаштунки?
І роль твоя скінчилась. Де ж твій кін?
У кілька рук несуть тобі дарунки
високі біди — про живий загин.
Кажи, акторе, що то за вистава,
котра вганяє нас, неначе цвях,
у чорну твердь. Що починала слава,
те довершає всевельможний жах.
Кажи, акторе, що то за прокляття,
поезія, найбільша із оман,
котра бере нас у любовний бран,
аби потому ’ддати на розп’яття.
23.IX.72