ТРАНСКРИПЦІЯ – це спеціальний спосіб запису мовлення, з до¬помогою якого якнайточніше передається вимова звуків. Звичайне письмо часто не відображає реальної вимови звуків. Наприклад, у слові кузня приголосний [з’] вимовляється м’яко, а на письмі ця вимова не позначається, у слова легко дзвінкий [г] оглушується у вимові під нпливом наступного глухого [к], а на письмі це оглушення не відобра¬жається. Транскрипцією користуються тоді, коли виникає потреба точ¬но передати вимову кожного звука: [гоулубка], [сон’ц’а], [здайец’:а], [сц’ідити].
У транскрипції використовують букви українського алфавіту, а та¬кож різні додаткові розрізнювальні знаки (наголос, знак м’якості [‘], довгота звука [:], паузи [/] і ін.).
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: СПРОЩЕННЯ ГРУП ПРИГОЛОСНИХ
Наступна: УПОДІБНЕННЯ ЗВУКІВ