Світанням явлена діброва
заговорила кольорово,
дороги, ніби леза шпаг,
залив вогнем — Господь чи маг?
А що то за похмурі тіні
тріпочуть на озерній сині?
І де твоя промежи них?
Чого розпізнавати — гріх?
Оця, найперша, ледь помітна —
така убога і маркітна,
а друга, власний супостат,
іде тропою власних втрат,
а третя набирає моці
і далину тримає в оці,
де ранком явлена діброва
заговорила кольорово.
24.IX.72