ФОНЕМА – це найменша звукова одиниця мови, яка здатна роз¬різняти слова і морфеми: там, том, тим; бій, мій, рій; несу, несе, неси.
У потоці мовлення вимовляється велика кількість різноманітних звуків, що більше чи менше відрізняються один від одного. Так, відрізняються звуки чоловічого голосу від жіночого або дитячого. Так само помітно відрізняється за своїм звучанням мова кожної людини. Більше того, та сама людина в різний час вимовить те саме слово не однаково з погляду звучання. Наприклад, у слові звук [е] звучатиме з різним наближенням до [и]: [меитати], [миетати]. Але ці відтінки ви¬мови звука [е] не змінюють лексичне значення слова, люди сприйма¬ють ці звуки як один звук [е]. У свідомості людини ці звуки об’єдну¬ються в один звуковий тип, одну звукову одиницю [е]. Саме ця
24

тукова одиниця, а не звуки [еи], [ие], відрізняє слово метати від мотати. Найменші звукові одиниці мови, які здатні розрізняти слова і морфеми, і є фонемами.
Фонема – це абстрактне поняття, звук – більш конкретне. Фоне¬ма реалізується у мовленні в конкретних звуках.