ФОНЕТИКА (від грец. рИопеКкоз – звуковий) – це розділ науки про мову, який вивчає звукову систему мови. Вона знайомить із тим, чк утворюються звуки людської мови, які рухи здійснює мовний апа¬рат людини для утворення кожного звука, вона вивчає властивості івуків, їх чергування, зміни в мовному потоці. Фонетика також вивчає склад, наголос, паузи, інтонацію.
Фонетика вивчає найменші, неподільні одиниці мови. На відміну під інших одиниць мови – морфем (значущих частин слова), слів, словосполучень і речень – мовні звуки самостійного значення не ма¬ють. Вимовлювані відокремлено, вони самі по собі нічого не означа¬ють, наприклад: [е], [д], [м]. Але об’єднані у певній послідовності, ці звуки утворюють слово мед, яке має лексичне значення. Будь-яка іначуща одиниця мови має звукову (матеріальну) форму вираження. Звукова форма мови є основою її спілкування. Саме завдяки тому, що мова має звукову форму, і можливе спілкування людей. Поза зву¬ковою формою (матерією) мова не існує. Ось чому фонетика як наука має велике значення поряд з іншими мовознавчими дисциплінами – лексикою, морфологією, синтаксисом.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: ФОНЕМА
Наступна: ФОНЕТИЧНЕ СЛОВО