ЧЕРГУВАННЯ ЗВУКІВ – це постійні і закономірні зміни звуків в одній і тій же частині слова в різних його формах або спільнокоре- невих словах.
Чергуватися можуть як голосні, так і приголосні звуки. До найпо-ширеніших чергувань голосних належать:
1. Чергування [о], [е] з [і]. Це чергування становить одну із спе¬цифічних рис української мови. Голосні [о], [е] у відкритому складі змінюються на [і], якщо склад закривається: школа – шкільний, папери – папір, нести – ніс, пекти – піч.
2. Чергування [о], [е] з нулем звука. При зміні форм слова чи утворенні нових слів голосні [о], [е] можуть випадати або з’являти¬ся в коренях або суфіксах: сон – сну – снитися; темний – тьма – тьмяний; пісок – піску; учень – учня; сестра – сестер; думка – думок; вишня – вишень; книжка – книжок.
3. Чергування [е] з [о] після шиплячих [ж], [ч], [ш], [дж] та [й]. Такі чергування досить поширені в сучасній українській мові: женити-
26

жонатий, вечеря – звечора, четвертий-чотири, пшениця-пшоно, шести – шостий, копієчка [коп’ійечка] – копійок.
4. Інші найдавніші чергування голосних. Такі чергування влас¬тиві усім слов’янським мовам.
[е] – [о]: брести – бродити, везти – возити;
[і] – [а]: лізти – лазити, сідати – садити;
[о] – [а]: стояти – стати, ломити-ламати]
[є] – [і]: летіти – літати, гребти – вигрібати.
Чергування приголосних звуків відбувається як при відмінюванні слів, так і при утворенні нових. До найпоширеніших чергувань нале¬жать:
1. Чергування приголосних [г], [к], [х] – [ж], [ч], [ш]: у кличному відмінку (юнак-юначе, друг – друже)\ в іменникових формах (око- очі), при творенні нових слів (друг – дружній, вік-вічний, вухо-вуш- ний, наука-учити, коса – чесати, горох – горошина, Ольга – Оль- жин, рука – ручитися).
2. Чергування приголосних [г], [к], [х] – [з’], [ц’], [с’].
Таке чергування спостерігається у відмінкових формах (у даваль¬ному відмінку-для іменників жіночого роду, у місцевому відмінку- для іменників усіх трьох родів): рука -руці, у руці, подруга – подрузі, мачуха – мачусі, при мачусі, берег – на березі, молоко – на молоці, вухо-у вус і; при словотворенні: Прага-празький, грек- грецький, чех-чеський.
3. Чергування приголосних звуків у коренях дієслів: [г] – [ж] мог¬ти – можу, [к] – [ч] плакати – плачу, [х] – [ш] дух – душити\ [д] – [дж] садити – саджу, [т] – [ч] крутити – кручу; [з] – [ж] мазати – мажу, [с] – [ш] писати – пишу, [зд] – [ждж] їздити – їжджу, [ст] – [шч] пус¬тити – пущу, [б] – [бл] робити – роблю, [в] – [вл] мовити – мовлю-, [п] – [пл] топити – топлю\ [м] – [мл] ломити – ломлю.