ГОВІРКОВИЙ – характерний для говірки, те саме, що й діалект¬ний. Вживається, напр., у сполученні говіркове явище на позна¬чення мовного факту чи процесу, характерного для певної говірки, такого як: ствердіння [р] (зора – літ. норм, зор’а), перехід [д’] в [ґ’] (ґ’іти- літ. норм, д’іти) та ін.