ГУЦУЛЬСЬКИЙ ГОВІР – один із говорів південно-західного на¬річчя, має багато спільних рис із надпрутським і наддністрянським говором. Це східнокарпатські говірки із центром біля Жаб’я над Чере¬мошем. Свою назву говірки одержали від найменування етнічної гру¬пи гуцулів. Найбільш характерними ознаками є вживання [е], [і] після пом’якшених приголосних, напр.: йек, иін’іс’кне (щастя)]перехід [д’], [т’] в [Г’], [к’], напр .: г’іти (діти), к’істо (тісто)] вживання таких форм дієслова бути, як сми, бих: ходиу сми (я ходив), йа бих показау, м’які [ж’], (ч’], [ш’], [р’], напр., ш’епка (шапка), душ’а (душа) та ін.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: ГОВІРКОВИЙ
Наступна: ДІАЛЕКТ