Загнітко А. П. Український синтаксис: навчально-практичний комплекс. Хрестоматія.

І. Г. Чередниченко ДО ПИТАННЯ ПРО БУДОВУ СКЛАДНОПІДРЯДНОГО РЕЧЕННЯ

Мовознавство, як і всяка інша наука, «не може розвиватись і робити успіхи без 
боротьби думок, без свободи критики» [Сталін 1951, с. 29]. Отже, неминучою і цілком 
природною є постановка дискусійних питань і в галузі синтаксису, зокрема в галузі 
теорії складнопідрядного речення, яка займає серед проблем наукової і практичної 
граматики одне з важливих місць. Немає сумніву, що радянське мовознавство, озброєне 
марксистським діалектичним методом, озброєне основоположними працями 
Й. В. Сталіна, успішно розв'яже актуальні проблеми синтаксису складного речення, а 
разом з тим створить і чітку теорію складнопідрядного речення. Про це свідчить той 
факт, що в лінгвістичних працях останнього часу йому приділяється велика увага і 
робляться спроби висвітлити це питання по-новому, з позицій марксистського 
мовознавства [Поспелов 1950; Курс 1951]. Цьому ж питанню присвячена і стаття 
Є. В. Кротевича «Будова складнопідрядного речення в сучасній українській мові», 
вміщена в порядку обговорення. 
Усі автори сходяться на тому, що основним завданням наукової розробки 
синтаксису складного речення є визначення структурних типів складних речень і 
встановлення на цій основі класифікації підрядних речень. Робляться спроби визначити 
структурні типи складнопідрядних речень з урахуванням їх логічної «одночленності» та 
«двочленності» (М. С. Поспелов), наявності чи відсугності в головному реченні 
вказівного займенника, що потребує розкриття його реального значення, з виявленням 
«обов'язковості» підрядного речення для складу головного чи, навпаки, 
«факультативної» ролі підрядного щодо будови головного (Є. В. Кротевич). 
Розвиток синтаксичної будови мови, відповідно до висловленого Й. В. Сталіним 
марксистського розуміння процесу розвитку мови, відбувається «шляхом розгортання і 
вдосконалення основних елементів існуючої мови» [Сталін 1951, с. 29]. Тому при 
визначенні граматичної природи складнопідрядного речення слід виходити з того, що 
розвиток складного речення відбувався за розгортання будови простого речення. Отже, 
розгляду підлягає як питання про синтаксичні одиниці, з яких будується речення - від 
простого до складного, так і питання про способи синтаксичного сполучення цих 
одиниць - так і питання про способи синтаксичного сполучення цих одиниць - також у 
розвитку від сполучення слів до сполучення речень. 
Як матеріал для синтаксичної побудови різноманітних типів речення мова на 
сучасному етапі свого розвитку використовує не тільки однослівні синтаксичні одиниці, 
але й словосполучення в ролі синтаксичних одиниць і навіть речення. Отже, до складу 
сучасного речення - простого, ускладненого, складного - входять як складові 
синтаксичні одиниці: 
а) Слова, взяті із словникового складу мови і використані в самостійній або 
службовій синтаксичній ролі. 
б) Сфразеологізовані стійкі словосполучення, які в реченні виступають у вигляді 
неподільних словосполучних синтаксичних одиниць (наприклад, ідейно-політичний 
рівень, соціалістичне змагання і. п.). 
в) Ідіоми, які в реченні також становлять синтаксично неподільні одиниці. 
Наприклад: Василя всього аж у жар кинуло (Панас Мирний). 
Друкується порядком обговорення статті Кротевича Є. В. Будова складнопідрядного речення в сучасній 
українській мові // Українська мова в школі. - 1952. -№1 
447 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
г) Часткові речення - так умовно назвемо речення, використовувані в ролі 
складових частин для побудови складного речення як його компоненти (головні й 
підрядні). 
Внаслідок розвитку мови урізноманітнились і способи граматичного 
сполучення слів і речень. 
Існуванням сурядного і підрядного типів зв'язку між словами - членами 
речення - обумовлюється розвиток аналогічних типів синтаксичного зв'язку між 
частковими реченнями - членами складного речення. В результаті розвитку, 
збагачення і вдосконалення синтаксичної будови сучасної мови за внутрішніми 
законами її розвитку створилися такі типи синтаксичного між словами і 
сполученими реченнями як частинами синтаксичного цілого. 
I. Сурядний зв'язок, при якому сполучені складові синтаксичні одиниці не 
залежні одна від одної: а) сурядний зв'язок між словами - однорідними членами 
речення (наприклад: Глибокі моря в нас, глибокі і сині - П. Тичина); б) 
сурядний зв'язок між частковими реченнями, поєднаними в складносурядне, із 
збереженням їх граматичної взаємозалежності (наприклад: В море впало кілька 
великих важких крапель дощу, а за ними разом несподівано загув страшний вітер, 
-1. Нечуй-Левицький). 
II. Підрядний зв'язок з граматичною залежністю синтаксично поєднаних 
одиниць: 
А. Зв'язок між пояснюваним і пояснюючим членами простого речення, 
здійснюваний способами узгодження, керування і прилягання (приклади 
загальновідомі). 
Б. Зв'язок між пояснюваним словом і граматично підпорядкованим йому 
пояснюючим (підрядним) реченням. Для встановлення такого зв'язку використовується 
ряд способів: 
1) Спосіб відносного присубстантивного підпорядкування в порядку 
неповного узгодження відносного сполучного слова підрядного речення з 
пояснюваним субстантивним членом головного речення. Наприклад: Оці будинки, 
покої, по яких перше блукала одна несита і загребуща людина, тепер підуть під 
пікали (М. Коцюбинський). 
2) Спосіб присубстантивного підпорядкування: а) за допомогою сполучних 
слів, які, незважаючи на те, що є словами відмінюваними, з пояснюваним 
субстантивним членом головного речення не узгоджуються; б) за допомогою 
невідмінюваних прислівникових сполучних слів, які пов'язуються з цим членом у 
порядку означального прилягання; в) за допомогою різних сполучників, 
нейтралізованих відносно основного - означального - значення підрядного і 
вживаних для визначення додаткових моментів (відтінків) основного значення. 
Приклади: а) Ще після снідання сонце поривалося вирватись з неволі 
темних хмар, що кругом облягли його (Панас Мирний). З вуст в вуста, з 
покоління в покоління переходитиме слава про наших мудрих вождів, у чиїй 
уяві наша країна вперше постала осяяною міріадами електричних вогнів (з «Літ. 
Газети»). 
б) Це було схоже на літне світання, коли доми ще сплять і тільки 
двірники в білих хвастухах замітають вологі асфальти (Ю. Смолич). 
в) Ліва, рука його, зігнута в лікті, трохи зводила тіло, і це створювало 
враження, ніби припав він до землі на мить, спіткнувшись на бігу (Н. Рибак). 
3) Спосіб відносного придієслівного підпорядкування з допомогою 
сполучних слів - прислівників, які обставинно прилягають до пояснюваних слів 

Тема V. Синтаксис складного речення 
головного речення, відповідаючи на обставинні питання. Наприклад: Де сонце 
торкнулось вершечків дерев, спалахнуло листя злотозеленим вогнем 
(М. Коцюбинський). 
4) Спосіб підпорядкування часткових (підрядних) речень, які за смислом 
пов'язуються з дієслівним або взагалі предикативним членом другого 
(головного) речення: а) так, як невідмінюваний підмет пов'язується зі своїм 
присудком, відповідаючи на питання називного відмінка, або ж б) так, як 
пов'язуються невідмінювані керовані члени, відповідаючи на питання 
непрямих відмінків. При цьому засоби сполучення (сполучники, сполучні слова, 
безсполучниково-інтонаційне сполучення) граматично нейтралізовані і не 
визначають характеру підрядного узалежнення речень. Приклади: а) Що 
недавно бачив у мріях, тепер здійснилось (М. Коцюбинський), б) Ні до 
того, ні після того я не чув, щоб Галина так співала (А. Шиян). 
5) Спосіб утворення синтаксичної одиниці, складеної з двох частин: 
формальної, що виражається займенниковим словом - показником синтаксичної ролі 
підпорядкованого речення, і основної частини - підрядного речення, що становить 
зміст підрядної синтаксичної одиниці. Сполучники і сполучно-відносні слова в 
підрядному реченні граматично нейтралізовані і характеру підрядності не 
визначають. Займенниковою частиною, що виступає в головному реченні у ролі 
своєрідної підрядної зв'язки для підрядного речення, можуть визначатися 
(формально) різні члени речення - головні й другорядні. Приклади: Всі чесні 
люди світу, всі ті, кому дорогий мир, дороге життя, з надісю і радістю 
звертають свої очі до Москви, до Радянського Союзу (3 газет). 
6) Спосіб підрядного сполучення речень, при якому часткове (підрядне) 
речення синтаксично пов'язується з другим (головним) реченням або з якоюсь його 
частиною, а не з окремими його членами. Сполучні елементи при цьому способі 
сполучення мають такі особливості: а) підрядні сполучники виразно 
диференційовані і служать показниками характеру підрядності; б) сполучні 
займенникові слова дістають своє реальне значення від цілого змісту головного 
речення. Приклади: а) Під вербами чорніла велика купа людей, неначе великий 
рій вийшов з вулика та й сів під вербою (І. Нечуй-Левицький). Б) Від 
холодного вітру сніг став сухий і розсипчастий, що дуже утруднювало рух 
(В. Арсеньєв). 
7) Спосіб взаємопідрядного сполучення двох речень, при якому граматична 
будова одного з них узалежнена граматичною будовою другого, що й знаходить 
своє граматичне вираження у вживанні відповідних сполучників в одному і 
другому реченні або у вживанні взаємно відповідних конструкцій. Наприклад: 
Тільки ми рушили, як пішов дощ (В. Арсєньев). 
З наведеного аналізу основних способів граматичного сполучення слів і 
речень можемо зробити висновок, що складнопідрядні речення своєю 
синтаксичною будовою досить різноманітні; але за будовою підрядних речень їх 
можна звести до таких структурних типів: 
1) Підрядні речення, граматично пов'язані з окремими членами головного 
речення за принципом синтаксично трансформованого узгодження, керування і 
прилягання. 
2) Підрядні речення, що вживаються при відносно-вказівному займеннику 
(займенниковій підрядній зв'язці) в головному реченні. 
3) Підрядні речення, які підпорядковані головному реченню в цілому або 
якійсь його частині. 
449 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
4) Підрядні речення взаємного підпорядкування. 
Кожен з цих типів має свої характерні риси і властивості. 
Підрядні першого типу співвідносні своєю синтаксичною функцією з 
членами простого речення. Підрядність цього типу зростає на основі синтаксичної 
асиміляції речень. Така асиміляція може відбуватися і всередині простого речення, 
коли асимільоване речення, так би мовити, органічно вростає в будову простого 
речення. Інакше кажучи, ціле речення, увійшовши до складу простого, може 
функціонувати як синтаксично неподільна одиниця - член простого речення. 
Перетворившись у член простого речення, асимільоване речення може мати при 
собі пояснювальні члени - так, як і однослівні члени речення. Наприклад: Нехай із 
ним роблять що хотять, нехай його судять як знають, а він не пустить її до 
хати (М. Коцюбинський). - При дієслові-присудку роблять, відповідаючи па 
питання знахідного відмінка, стоїть додаток - асимільоване речення що хотять; 
при дієслові-присудку судять - обставина способу дії, друге асимільоване 
речення як знають. 
Асимільовані речення можуть правити не тільки за другорядні, але й за 
головні члени речення - підмет і присудок. Наприклад: «Ось воно... починається!» 
промайнуло с голові Білогая (Д. Ткач). - Асимільована пряма мова вжита як підмет 
відносно авторського контексту. 
Асимільовані речення можуть сполучатися засобами сурядного зв'язку з 
однорідними однослівними членами речення. Наприклад: Не знаю вашого імені і 
чий ви, дорога моя радянська людино (Ю. Яновський). 
Ставши подібним своєю синтаксичною функцією до членів простого речення, 
підпорядковане речення може вживатися гак, що синтаксичні межі між ним і 
пояснюваним (головним) реченням зберігаються, а підрядний зв'язок знаходить 
своє вираження в особливій інтонації і в засобах підрядного сполучення - в 
сполучниках і сполучних словах. Підрядні, що виникають на основі і синтаксичної 
асиміляції, пов'язуються з окремими членами головного речення, отже, їх 
підрядність причленна. Ця підрядність цілком залежить від синтаксичних 
властивостей пояснюваного члена. 
І. Якщо пояснюваний член головного речення - іменник або взагалі 
субстантивізоване слово, то виникає підрядність присубстантивна. Через те що 
іменник як член речення пояснюється, в першу чергу, означенням, то і підрядні 
присубстантивні в більшості випадків є підрядними означальними. 
Характерним для присубстаитивно-означальної підрядності є вживання цілої 
системи відносних сполучних слів. Серед них є такі, що пов'язуються з 
пояснюваним субстантивним членом головного речення в порядку неповного 
узгодження, - це сполучні слова який і котрий. Для цього типу підрядності в 
українській мові характерним є вживання в ролі сполучного слова займенника З 
особи (історично це також колишній вказівний займенник) після сполучника що 
(Немає підстав поділяти твердження О. Є. Вержбицького (Курс сучасної 
української літературної мови, т. II. стор. 1 89), начебто в подібних конструкціях 
маємо «сполучення займенника що з особовим займенником він, вона, воно». 
Перший з походження, звичайно, займенник в таких конструкціях є тільки 
службове слово - сполучник, не член речення. Особові ж займенники в таких 
конструкціях перетворились на сполучні слова, пов'язані з пояснюваним 
іменником головного речення в порядку неповного походження. Генетично ця 
конструкція пов'язується з підрядним староруської мови), щоб. Наприклад: 
Гвардії сержант Казаков ішов з кількома бійцями-розвідниками попереду 
450 
Тема V. Синтаксис складного речення 
третього батальйону, що його вів сам хазяїн, командор полісу Самісв 
(О. Гончар). 
Пов'язуючись з субстантивним членом головного речення, сполучні слова 
котрий, який стають показниками означальної функції підрядного, але з 
межах підрядного ніби переймають на себе значення пояснюваного субстантивного 
члена і, таким чином, створюється граматична ситуація для їх субстантивізації. Але 
ця субстантивізація лише відносна: після сполучних слів означуваний іменник 
«примислюється»; у староруській мові, як видно з історичних пам'яток, такий 
означуваний іменник, вживаючись у головному реченні, міг повторюватись і в 
підрядному, маючи перед собою займенникове означення. Приклад: От могилок 
поперед р1)ки Соукиля к дорозі), которая дорога идеть из Щдогичь до Баличь 
(Зудичівська розгранична грамота 1413 р.). Чий - сполучне слово, за допомогою 
якого присвійно означуваний ним іменниковий член підрядного речення 
семантично пов'язується з субстантивним членом головного речення. Отже, з 
допомогою цього сполучного слова між субстантивним членом головного речення 
і означуваним іменником підрядного встановлюються стосунки присвійності, - на 
цій основі і виникає підрядність узалежненого речення. Наприклад: 
Вам, колгоспні творці, 3 чиїх рук пшениці, Буряки йдуть цукрові, - Будьте 
здорові! (Д. Білоус). 
Сполучне слово чий вживається лише при такому підрядному означальному, 
яке підпорядковане субстантивному члену, що означає особу або живу істоту, до 
якої може бути встановлене граматичне відношення присвійності7. Семантично 
пов'язуючись із субстантивним членом головного речення, сполучне слово чий 
узгоджується, проте, не з субстантивним членом головного, а з другим 
іменником у складі підрядного; виражаючи лише відношення присвійності, це 
сполучне слово й не субстантивізується8. Конструкція означальних підрядних із 
сполучним словом чий рідко вживана. 
Що - сполучне слово, яке пов'язує підрядне означальне з пояснюваним 
іменником головного речення, вживаючись у субстантивному значенні і 
дістаючи його від пояснюваного субстантивного члена. Характерною особливістю 
цього сполучного слова є те, що воно при своїй сполучній функції обмежене 
морфологічними формами (називний або знахідний відмінок) і синтаксичною роллю 
(підмет або прямий додаток) у підрядному реченні. Проте ця конструкція широко 
вживана в розмовній і літературній українській мові. Наприклад: Витоплюючи 
сталь, рубаючи вугілля, викохуючи все вищі врожаї, насаджуючи сади, будуючи 
механізми, що звільняють від важкої праці десятки тисяч людей,- наші люди 
захищають мир («Літ. Газ.»). 
Де, куди, звідки - група сполучних слів, що пов'язують підрядне 
означальне з таким субстантивним членом головного речення, реальне значення 
якого підводиться під поняття місця або простору. Наприклад: Ми виступаємо в 
країні, освітленій генієм Володимира Ілліча Леніна, в країні. Де невтомно і 
чудодійно працює залізна воля Йосифа Сталіна О. М. Горький). 
Так було і в стародавній мові, де відношення присвійності означалось не тільки сполучним словом чей, 
але й формою родового відмінка займенника его в значенні присвійності, наприклад: Преставися 
благовірний князь русскьіи Володимер, прослуеии в поводах его имене трепетаху вся страньї (Лавр. Літ. 
Список 
Помилково цс сполучне слово окремими авторами вважається узгоджуваним з пояснюваним іменником 
головного речення (А. О. Завгородній, Граматика, стор. 109; також у Курсі сучасної української 
літературної мови, т. II, стор. 187 
451 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
Коли - сполучне слово, що пов'язує підрядне означальне з таким 
субстантивним членом головного речення, реальне значення якого підводиться 
під понятія часу або мислиться як процес, що відбувається за якогось часу, 
періоду. Наприклад: Чи ти пам'ятаєш ті роки, коли виростав тут оцей 
Стрункий променистий, високий Будинок високих ідей (М. Бажан). Для вираження 
присубстантивної підрядності вживаються також сполучники. Таке оформлення 
підрядності залежить, по-перше, від лексичного значення і морфологічної будови 
пояснюваного субстантивного члена головного речення і, по-друге, від тих смислових 
і синтаксичних відношень, які встановлюються між підрядними і головним реченнями. 
При цьому способі підрядного зв'язку в головному реченні, як правило, 
пояснюється субстантивний член. Що має при собі відносне займенникове 
означення (про цей тип підрядності скажемо далі) або означає абстрактне поняття, 
як-от: Створювалось враження, ніби море робить глибокий вдих, потім довгий, 
шумний і стомлений видих (Д. Міщенко). 
Подібно до того, як у простому реченні окрема група іменників може 
пояснюватись додатками, вираженими керованими іменниками, так і в 
складнопідрядному реченні підрядне, пояснюючи субстантивний член головного 
речення, може відповідати не тільки на питання означення, але й на питання 
непрямого відмінка (найчастіше - знахідного з прийменником - про що?). Таким 
чином, підрядне уподібнюється додаткові, на втрачаючи, проте, в більшості 
випадків відтінку означальної підрядності. Тому такі присубстантивні підрядні 
можна б назвати означальн о-додатковими . Така підрядність залежить від 
семантики пояснюваного субстантивного члена головного речення та його 
морфологічної будови, а саме: переважно - це іменники віддієслівні з абстрактним 
значенням мислення-мовлення, що потребує конкретизації, розкриття реального 
змісту. Такі, наприклад, іменники: думка (яка? - про що?), гадка, розмова (яка? 
- про що?), впевненість (у чому?) і под. Підрядне сполучення відбувається за 
допомогою сполучника що, сполучників, які мають додаткові відтінки значення 
(мети, порівняння): щоб, ніби, мов, немов, наче, неначе, а також за допомогою 
відносно-сполучних слів. Наприклад: Андрій не покидав надії, що ось-ось не 
видко як наїдуть пани, усе полагодять і пустять фабрику (М. Коцюбинський). 
Розглядаючи крисубстантивну підрядність, треба відзначити, що виразно 
означальна функція підрядних присубстантивних виявляється тоді, коли 
пояснювані субстантивні члени головного речення мають цілком конкретне 
предметне значення і підрядні пов'язуються з ними відносно-сполучними 
словами, особливо узгоджуваними. З послабленням конкретного предметного 
значення пояснюваного субстантивного члена, особливо коли він у реченні 
виконує синтаксичну роль обставини, пояснюючи присудок, підрядне 
присубстантивне при наявності в ньому прислівникових сполучних слів набуває 
паралельного (уточнюючого) обставинного відтінку значення. Наприклад: Пізньої 
ночі, коли, всі порозходились, професор, зовсім стомлений, присів коло 
дружини (Я. Баш). 
2. Якщо пояснюваний член - прикметник, то виникає підрядність 
приад'єктивна. Прикметник, за основною своєю синтаксичною функцією 
(означення до іменника), - член речення з яскраво вираженою залежністю від 
субстантивних членів речення, з якими він часом і утворює стійкі словосполучення. 
Пор.: Курс сучасної української літературної мови. - Т. II, стор. 210, див нашу рецензію на цю книгу -
Українська мова в школі. - 1952. -№ 1. 
452 
Тема V. Синтаксис складного речення 
Проте і при своїй синтаксичній узалежненості від пояснюваного іменника 
прикметник в окремих випадках, як другорядний член речення і особливо як 
призв'язковий член складеного присудка, може синтаксично підпорядкувати собі 
інші другорядні члени речення; пояснювальну синтаксичну функцію відносно 
прикметника - самого або в сполученні з іменником - може виконувати і 
підрядне речення. Наприклад: Одного разу він прибув на комісію знервований, 
сердитий, яким його ще ніколи не бачили (Я. Баш). 
Частіше ж пояснювальна функція підрядного приад'єктивного стосується не 
лише прикметника, але і його сполучення з іменником; звичайно, кінець кінцем 
підрядно пояснюється субстантивний член головного речення, безпосередньо, а 
через його означення, виражене якісним прикметником, наприклад: / спав він у 
ту коротеньку літню нічку мертвим сном, яким тільки спить чоловік, 
виморений важкою роботою (Панас Мирний). Підрядне пов'язується з 
пояснюваним прикметником за допомогою сполучного слова який, що 
відповідає функції підрядного - підкреслювати якісний характер означення. На 
відміну від сполучних слів підрядних присубстантивно-означальних, сполучне слово 
підрядного приад'єктивно-означального іншими сполучними словами (котрий, що) 
не може бути замінене . Якщо пояснюваний член - дієслово (в широкому 
розумінні) або присудкове слово (категорія стану), то виникає підрядність 
придієслівна. 
Синтаксична функція підрядних придієслівних обумовлюється почасти 
будовою головного речення, а головним чином - синтаксичними особливостями 
пояснюваного дієслівного або присудкового члена головного речення. Цей 
останній може не тільки підпорядковувати собі підрядні в синтаксичній ролі 
другорядних членів (додатків і обставин - приклади загальновідомі), але й 
обумовлювати підметове синтаксичне значення підрядного речення. 
Підрядні придієслівні виконують роль підмета, коли в головному реченні 
підмет відсутній, а присудок виражений дієсловом або іншими предикативними 
членами речення, від яких до підрядного речення можна поставити питання 
називного відмінка. Слід підкреслити, що придієслівно-підрядні підметові речення 
можуть утворитися лише при неперехідних дієсловах та інших предикативних 
членах речення, що не керують формами прямого додатка. Часто присудки, що 
потребують вираження підмета придієслівно-підметовими підрядними реченнями, 
мають форму зворотних дієслів, які означають дію або стан без відношення до об'єкта 
і з невиразно-особовим значенням. Тим самим ці дієслова наближаються до 
безособових [Пор.: Курс 1951, с. 232-235], а підмет, виражений підрядним 
реченням, при таких дієсловах має особливий - асубстантивний - характер. 
Приклади: Йому ясно уявлялося, як лютуватиме пак (М. Коцюбинський). 
Дітям здавалось, що вже вечір і що зараз прийде жата (С. Васильченко). 
В інших випадках знаходимо присудки, виражені присудковими словами 
(категорією стану), які в складнопідрядному реченні теж сполучаються з 
підрядними як зі своїми асубстантивними підметами. Наприклад: Бій затих, але 
було ясно, що не надовго (Д. Ткач). 
Ще більш виразно виступає як показник приад'єктивно-означальної підрядності в 
російській мові сполучне слово какой; пор.: И отец мой в его расеказах в первнй раз представилея 
мне простьім и мильїм человеком, каким я не знаю его до сих пор (Л. Толстой). 
453 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
4. Якщо пояснюваний член головного речення - прислівник з обставинним 
значенням, то виникає підрядність колоприслівникова: Йдемо ще вище, де лісів 
нема (Л. Дмитерко). 
II. Підрядні другого типу пов'язуються з вказівними (і деякими іншими) 
займенниками і займенниковими прислівниками, які служать формальною 
частиною підрядно вираженого члена речення і показниками характеру 
підрядності. Синтаксична роль цих займенникових слів дуже різноманітна, отже, 
і пов'язані з ними підрядні можуть виступати в ролі любого члена речення. 
Приклади. Підрядне підметове: В дванадцятій землянці жали ті, що 
недавно прибули з кораблів (Д. Ткач). Підрядне присудкове: Та хіба там я 
одна була така, що дочку свою шукала (А. Шиян). Підрядне додаткове: Я 
дивлюсь на тих, що йдуть повз мене (Ю. Яновський). Підрядне обставини 
способу дії: Я, син ленінсько сталінського комсомолу, його вихованець, бився так, 
як підказувало мені мос серце (Д. Ткач). 
Займенниковий член головного речення, вживаючись у ролі підрядної 
зв'язки, служить засобом акцентування реального значення, що виражається 
змістом підрядного речення, з різноманітними відтінками цього значення, 
показниками яких є сполучники. Наприклад, підрядне означальне з відтінком 
порівняння: У нього було таке враження, неначе він побував дома, 
поговорив з рідними (Д. Ткач). 
III. Підрядні третього типу пов'язуються не з окремим членом речення, а із 
змістом головного речення в цілому. Характер підрядності залежить від тих 
смислових стосунків, які встановлюються між сполученими реченнями і 
граматично виражаються сполучниками і сполучними словами підрядності. Ці 
сполучники і сполучні слова вказують на такі підрядні значення, як наслідок, 
умова, причина, мета, порівняння та ін. 
На відміну від перших двох типів підрядності, де сполучне слово або сполучник 
самі по собі не визначають характеру підрядності, роль сполучників і сполучних 
слів у вираженні третього типу підрядності в значній мірі диференційована: вони 
вживаються в підрядному як показники (детермінативи) певного характеру 
підрядності. 
До деяких видів підрядних цього типу не можна поставити логічно-
граматичного питання (наприклад - до підрядних наслідкових, допустових та 
ін.). 
Приклади. Підрядне наслідкове: Теплий туман слався по полю і налив 
балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М. Коцюбинський). 
Підрядне відносне (пояснювально-доповнююче): Микола Полтавець був в особливо 
тяжкому стані, йому потрібно було оперувати хребет, чого не можна робити в 
походах (Я. Баш). Підрядне допустове: Близько, зараз отут, дихала холодною 
вогкістю річка, хоч її не видно було у пітьмі (М. Коцюбинський). Підрядне 
порівняльне: Проміння місяця ламалося в хвилі, блищало, миготіло, рябіло, 
наче хтось сипнув з мішка на воду блискучими іскрами (І. Нечуй-
Левицький). 
Аналізуючи синтаксичну будову складнопідрядних речень з підрядними 
третього типу, легко переконатися в тому, що ці підрядні не можна розглядати як 
«розгорнені» члени простого речення, з якими вони граматично не співвідносні і 
яким синтаксично не уподібнюються. 
IV. Четвертий тип підрядності спостерігаємо в складному реченні з взаємно-
підрядними: граматична будова кожного з двох поєднаних речень взаємно 
454 
Тема V. Синтаксис складного речення 
узалежнюється, і це синтаксично визначається як вживанням відносно-сполучних 
елементів. В обох реченнях, так і синтаксичною будовою поєднаних речень. 
Наприклад: Не встиг він сказати цих кілька слів, як раптом немов розкололося небо 
(Д. Ткач). 
У таких, на нашу думку, тилах виявляється різноманітність синтаксичного 
явища підрядності в сучасній українській мові. Структура складнопідрядного 
речення багатогранна і, звичайно, не вичерпується вищенаведеним стислим 
окресленням найбільш рельєфних властивостей кожного з типів підрядності. 
У всіх розглянених типах підрядності і головне і підрядне речення, хоч вони і 
становлять лише частини складної синтаксичної одиниці, мають кожне свою 
внутрішню будову - будову речення з головними і другорядними членами мають 
свої достатньо впряжені синтаксичні межі. Підрядним стає лише речення, 
підпорядковане засобами підрядного синтаксичного зв'язку другому реченню, при 
збереженні між ними синтаксичних меж. Коли ж такі межі стерті, (як це було 
показано на прикладі асимільованих речень), то речення в цілому лишається 
простим, хоч окремі його члени мають і самі будову речення. 
Проте в працях, присвячених проблемі підрядності речень, часом вважається за 
підрядне речення те, що насправді є лише частиною простого речення. Так, не 
відрізняючи порівняльних присудків простого речення від підрядних порівняльних 
Є. В Кротевич у статті «Будова складнопідрядного речення в сучасній українській 
мові», коли наводить речення «...печи - что твои слони» і виражає, що в цьому 
«складнопідрядному» реченні «головне речення семантично невикінчене, 
граматично неповне... в ньому бракує виразника предиката-присудка; цю 
прогалину заповнює підрядне речення, виступаючи в ролі невід'ємної, органічної 
частини головного речення - в ролі відсутнього присудка». До складнопідрядних 
зараховує автор і такі: «Поле - що безкрас море», «Чіпка - коли сидить, коли 
лежить» [Крогевич 1952, с. 21, 25 - 26], не помічаючи, що першому з цих речень 
що вжито як порівняльну частку, а не сполучник, а в другому реченні коли - не 
сполучне слово, а звичайний член речення. 
Немає підстав вважати такі речення за складні, бо складові частини, на які 
їх штучно поділяють, не являють собою часткових речень, навіть неповних. Службові 
слова, які в складнопідрядному реченні виступають як підрядні сполучники (що, як, 
мов, наче і ін.), в простому реченні виконують роль модальних часток при 
членах простого речення - при присудках [Чередниченко 1949, с. 191 - 198]. 
Головне речення, відірване від підрядного, як можна бачити з розгляду 
вищенаведених типів будови складнопідрядного речення, не можна вважати 
драматично завершеним, хоч, воно і автономне в своїй внутрішній синтаксичній 
будові. Головне речення є лише головна частина складного речення, граматично 
об'єднана з підпорядкованим йому підрядним реченням. Тому надуманою і 
штучною уявляється нам спроба Є. В. Кротевича подати принципи класифікації 
типів підрядних залежно від того, «обов'язковим» чи «факультативним» членом 
складнопідрядного є підрядне речення. Не семантичні ознаки, яким автор віддає 
перевагу, а граматичну будову треба покласти в основу класифікації підрядних. Як 
може підрядне бути «факультативним», «необов'язковим» членом 
складнопідрядного речення, коли речення саме тому і є складнопідрядним, що в 
ньому є підрядне речення, а головне не можна мислити без підрядного, бо те і 
друге - невід'ємні частини єдиного синтаксичного цілого? Не можна погодитись, 
що, маючи «факультативне» підрядне, «головне речення може функціонувати і в 
455 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
своєму власному складі, себто без підрядного» [Кротевич 1952, с. 26]. Наводячи 
приклади таких речень, як Ніколи не хвались, поки гаразд не зробиш діла, автор 
твердить, що коли відкинути від головного підрядне, то в тому, що залишиться, 
«не зруйнується граматична будова, не зміниться й основний зміст». Але ж 
окреме речення Ніколи не хвались виражає категоричне, не обмежене в часі, 
постійне заперечення, а в сполученні з підрядним - заперечення на певний 
відрізок часу, тимчасове. Як бачимо, зміст речення змінюється залежно від того, 
чи виступає воно самостійно, чи виступає як головне в зв'язку з підрядним. До 
того ж, зміст складного речення являє не суму значень поєднаних речень, а 
утворюється з того загального змісту, який виражається поєднаними реченнями і 
синтаксично встановленими стосунками між ними. 
Так, на нашу думку, слід підходити до вивчення граматичної будови 
складнопідрядного речення. 
Література 
1. Сталін 1951: Сталін Й. В. Марксизм і питання мовознавства. - К.: 
Держполітвидав УРСР, 1951. 
2. Поспелов 1950: Поспелов Н. С. О грамматической природе сложного 
предложения // Вопросьі синтаксиса современного русского язьїка. - М: Изд-во АН 
СССР, 1950. -С. 321 -337. 
3. Курс 1951: Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис / За ред. 
Л. А. Булаховського. - Т. II. - К.: Рад. шк., 1951. - 408 с. 
4. Кротевич 1952: Кротевич Є. В Будова складнопідрядного речення в сучасній 
українській мові // Українська мова та література в школі. - 1952. - № 1. - С. 17 -
29. 
5. Чередниченко 1949: Чередниченко И. Г. Подчинительньїе союзьі в системе 
простого предложения // Вопросьі славянского язьїкознания. - Львов: Изд-во 
Львов. ун-та, 1949. - Кн. 2. С. 191 - 198. 
Опубл.: Українська мова і література в школі. - 1952. -№ 4. -С. 22 - 31.

.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.