Українська мова: Словник-довідник. 1998. (Загнітко А. П., Познанська В. Д., Омельченко 3. Л., Мозгунов В. В. та ін.)

ПОКУТСЬКО-БУКОВИНСЬКИЙ ГОВІР

ПОКУТСЬКО-БУКОВИНСЬКИЙ ГОВІР – один із говорів півден¬но-західного наріччя. Вживається на Покутті (надпрутські говірки) і Буковині. Для покутсько-буковинських говірок характерним є чергу¬вання [о], [е] з [і], напр.: п’іч – печи, с’ім – семий, перехід [а] в [е],
[і], [и] після м’яких приголосних, напр.: ш’ипка (шапка), д’икуйу, т’ешко (тяжко); перехід м’яких [д’], [т7] в [ґ’] [к’], напр.: Ґед’а (тато), ґ’ід (дід), к’істо (тісто)] вживання двофонемних сполук [бй], [пй], [вй], [мй] у дієсловах II відміни у 1-й ос. однини і 3-й ос. множини: л’убйу, г/убйат, ствердіння [с’] у словотвірній частці: хтос, когос, цес та ін.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.