1)   з’ясувати, що означає аналізоване слово;

2)   встановити, до якої частини мови воно належить;

3)   встановити, яка форма (змінна чи незмінна) аналізується;

4)   у змінному слові визначити флексію й основу, пам’ятаючи, що:

а)  не завжди флексія стоїть в абсолютному кінці слова (пор. п’ятисот, дивляться, ходи-но);

б)   не завжди флексія позначається окремою буквою (пор.: гай

–     гаї, соловей – солов’ї)]

в)  змінне слово може мати нульову флексію (вікон, рук, мате­рин)]

5)   визначити характер основи (вона може бути похідною і непохід­ною), вичленувати службові морфи шляхом зіставлення одно- корінних і одноструктурних слів; закінчувати аналіз основи зна­ходженням кореня. Таке членування М.М. Шанський називає пронципом “матрьошки”.

У завдання морфемного аналізу входить і визначення функції кож­ного з морфів у слові.