ПЕРЕРОЗКЛАД – зміна співвідношення між морфемами всере¬дині слова на різних етапах розвитку мови. Перерозклад полягає в тому, що звуки однієї морфеми (чи вся морфема) відходять до іншої,
42

сусідньої морфеми, внаслідок чого межі між морфемами переміщу¬ються і в пізнішу епоху слово членується по-іншому, не так, як раніше. Слово залишається похідним, але морфологічна структу¬ра його виявляється іншою, ніж у попередні епохи.
Розрізняють такі види перерозкладу:
1) перерозклад між основою і закінченням (“скорочення основи на користь закінчення” – так назвав цей випадок Бодуен де Куртене): рук-а, гопов-а, трав-а і под. в сучасній мові мають основи рук-, голов-, трав-, а раніше до складу основи входи¬ло й а (це були іменники -а основи);
2) перерозподіл між суфіксами, в результаті чого українська мова збагатилася суфіксами -ник, -чик, -енн(я), —івн—, -ічн- (-ИЧН-) тощо, напр.: лісник, щоденник, освітлення, льотчик, сановний, геологічний та ін.;
3) перерозклад між префіксами збагатив українську мову нови¬ми префіксами: недо- (недочитати), зне- (знешкодити), обез- (обеззброїти), небез- (небезкорисний).