ПРЕФІКС (лат. ргаейхит < ргае – спереду, Ахиэ – прикріплений) – морф, який стоїть перед коренем і служить для творення нових слів
43

(піч 11, і проносна, швидкісний – надшвидкісний), а іноді й окремих
(|)( >|>м (писати – написати, кращий – найкращий).
Властивості префіксальних морфів:
1 За фонетичною будовою префікси можуть бути моно- і поліфо-
немними (сказати, підрізати); закінчуються на голосні і на при¬голосні.
2. Префікси не залежать від флексії, не зв’язані певною частиною мови, не міняють частиномовну приналежність слова.
3. Префікси виконують переважно словотворчу, рідше формотворчу функцію.
4. Кількість префіксів в українській мові менша, ніж кількість суфіксів.
5. Поповнюється число префіксів за рахунок перерозкпаду (по¬над-, поза-, недо—, обез- та ін.) та за рахунок іншомовних запозичених морфів (архі-, анти-, контр-, суб-).
За походженням більшість префіксів сучасної української мови – це колишні прийменники (підземний, додому)-, незначна частина префіксів запозичена з інших мов.